Вступ

Актуальність теми дослідження. Минуло більше ста років з початку англо-бурської війни, що тривала з жовтня 1899 р. до травня 1902 р. Але вона все одно притягує інтерес вчених, аналітиків, публіцистів, військових істориків та інших. Це була перша війна XX століття. Саме вона стояла в центрі уваги, як говорили тоді, цивілізованого світу, коли він зустрів ХХ століття.

Цією війною завершився колоніальний розділ Африканського континенту, який тривав останню чверть XIX ст. У результаті цієї війни виник британський домініон Південно-Африканський Союз - найбільш економічно розвинена країна Африки, але й одна із самих расистських.

Політичні зміни, що відбулися в другій половині XX століття як у самій Великобританії (розпад колоніальної системи), так і в південноафриканських республіках (падіння режиму апартхейда і встановлення демократії), спонукають на сьогодні розглянути першу імперіалістичну війну початку XX століття за переділ уже поділеного світу з нових позицій, розставити акценти в пріоритетах англійської колоніальної політики рубежу XIX-XX століть.

Актуальність дослідження англо-бурської війни визначається тими процесами, які відбуваються на сучасному етапі розвитку історичної науки. Одним з таких процесів є усвідомлення очевидності факту різноманіття існуючих у світі культур, багатоваріантності шляхів історичного розвитку людських суспільств і контактів між ними. Це дає великі можливості для вивчення й осмислення минулого, що розуміється не як історія окремих "обраних" народів, а як єдиний і різноманітний історичний процес, діалог різних культур і різних цивілізацій. Таким чином, очевидна необхідність вивчення і переосмислення епохи англійського колоніалізму, її неоднозначної історичної ролі і англо-бурської війни, зокрема, як закономірного результату британської колоніальної політики, спрямованої на нові захоплення. Від відповіді на питання, що приніс колоніалізм країнам Африки та Азії, залежить оцінка сучасних процесів в країнах "третього світу", взаємин "центру та периферії".

Всі вказані міркування та обставини й визначають актуальність обраної теми.

Обєкт дослідження - колоніальна політика Великої Британії в Південній Африці в ІІ половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Предмет дослідження - англо-бурська війна 1899-1902 рр.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період 11 жовтня 1899 - 31 травня 1902 року.

Нижня хронологічна межа - 11 жовтня 1899 р. початок бойових дій в Наталі і Трансваалі.

Верхня хронологічна межа - 31 травня 1902 р. підписання мирного договору між Англією і бурськими республіками.

Метою роботи є вивчення колоніальної політики Англії в Південній Африці наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

Для досягнення цієї мети, були поставлені наступні завдання:

- простежити позицію провідних держав щодо відношення до англо-бурської війни;

- розглянути хід війни та її підсумки;

- зясувати вплив англо-бурської війни на світову військову справу.

Джерельна база та історіографія дослідження. Варто зазначити, що дана тема в історіографії почала розроблятися на зламі ХІХ-ХХ століття і включає в себе обширну наукову літературу та джерельну базу.

Цінний джерельний в тому числі і фактичний матеріал з історії колоніальної Англії можна віднайти у численній мемуарній літературі. Спогади та щоденники британських політичних діячів Д. Ллойд-Джорджа [28], У. Черчілля [49], які відображають не тільки їх особисті погляди на зовнішньополітичні проблеми країни, а загальний настрій середовища, в якому вони писались. У. Черчілль вмістив цікаві спогади про Південну Африку, оскільки працював там журналістом в часи англо-бурської війни. Мемуари Ллойд Джорджа глибоко тенденційні, є потреба у їхньому критичному осмисленні. У своїх спогадах колишній англійський премєр-міністр намагається виправдати політику свого уряду, в тому числі й по відношенню до домініонів. При цьому документальний і фактичний матеріал мемуарів становить великий інтерес для дослідника насамперед з огляду на роль їх автора у подіях перших десятиліть ХХ ст.

Доповнюють мемуарні джерела спогади Артура Конан Дойля [26], що працював в часи війни в санітарному загоні. Він став першим істориком цієї війни. Перше видання його книги побачило світ наприкінці 1900 року, коли війна підходила до кінця. Між 1900 і 1902 роками книга Конан Дойля витримала вісімнадцять видань! Особливий інтерес книзі додає той факт, що автор був безпосереднім свідком і учасником подій. Вперше опублікована російською мовою історія англо-бурської війни Конан Дойля заслуговує уваги всіх, хто цікавиться військовою і політичною історією епохи великих колоніальних імперій кінця XIX - початку XX ст.

Також велику цінність мають спогади генерала Х. Девета [20]. Спогади були написані оригінальною мовою африкаанс.

Велику цінність має роман Джайлса Фодена про облогу міста Ледісміт під час Другої англо-бурської війни [47]. Книга базується на записах та спогадах очевидців - прапрадіда письменника, що був британським солдатом, журналістів, які пережили блокаду, документах і газетних публікаціях того часу.

У 2000 р. в Росії на відзначення сторіччя з початку англо-бурської війни вийшов з друку збірник документів,і спогадів очевидців, а також карти і схеми англо-бурської війни.

Інший збірник документів вийшов під редакцією керівника центру африканських досліджень Інституту загальної історії РАН А. Давідсона, де вміщена стаття професора Університету Дурбан - Уестфіл (ПАР) І. Філатової „Англо-бурська війна і Росія" [25].

У сенсі аналізу історіографії проблеми ми вважаємо за доцільне виокремити праці: а) західної історіографії; б) роботи російських (у т.ч. радянських) істориків; в) праці українських науковців.

Типовим представником західної історіографії є Маколей Дж. Травельян; визначний англійський історик, професор Кембріджського університету. Джордж Маколей Тревельян теж був свідком подій кінця ХІХ - початку ХХ ст. У його обширному огляді британської історії ХІХ ст. Тревельян схвалював діяльність уряду Р. Солсбері щодо поділу сфер впливу між Англією, Німеччиною та Францією в Африці, оскільки Британська імперія, не застосовуючи військової сили і тиску, значно збільшила свої володіння. Він виходив із позицій необхідності дотримання Англією балансу сил у Європі і, одночасно, проведенням політики "блискучої ізоляції" [31].

Також слід звернути увагу на іншу американську дослідницю Ханну Аренд. В своїй праці бурів вона називає бюрократами - расистами, які володіють в колоніальній Африці "відстрелюючи туземців" [5].

Оцінки радянськими істориками подій на Півдні Африки складалися під впливом пануючої ідеології, і тому вони дуже часто страждали надмірною заідеологізованістю - бури розглядалися не як борці за незалежність, а як білі колонізатори африканського населення. І лише після перегляду офіційної ідеологічної доктрини на межі 1980-1990 років сучасні російські історики почали позбавлятися різного роду ідеологічних упереджень, повертаючись до оцінок англо-бурської війни і позиції щодо неї Росії, які були пануючими в російському суспільстві на початку ХХ століття, але при цьому поглиблюючи історичне уявлення про неї. Колоніальна політика Великої Британії й тактика англійського розроблені в монографіях Н.А. Єрофеєва [23], А.З. Зусмановича [24], І.Д. Парфенова [34;35], А.Б. Давідсона [12,]. Останньому належать як праці присвячені політичним діячам англійської колоніальної політики, так і проблемні монографії [14]. Сучасним російським дослідником є І. Г. Дроговоз[22], який у своїй книзі розкрив поняття "тактика випаленої землі", значення концентраційних таборів і військових злочинів. У даній книзі детально розглянуті основні події англо-бурської війни, проаналізовано військово-технічні та тактичні новинки, вперше випробувані на просторах Південної Африки.

В українській історіографії окремі аспекти проблеми досліджувались істориками Л.Ю. Питльованою, Г.В. Сталоверовою, О.М. Петраш, Л.І. Валюх, Ю.М. Блох, О.В Фоміною. Слід виділити роботу львівської дослідниці Л. Ю.Питльованої, яка показала англо-німецькі суперечності як боротьбу за переділ сфер впливу в світі [41]. Ще одна робота чернівецької дослідниці О. М. Петраш. показує встановлення громадської думки в Росії на англо-бурську війну. Вона підсумовує той факт, що хоча події війни відбувалися досить далеко від Росії, і Російська імперія була там не задіяна, все одно ця подія сильно сколихнула громадськість [36]. Що стосується ідеологічного наповнення і обґрунтування англійського колоніалізму, то досить дотичною є праця Л.І. Валюх, яка показала трансформацію поглядів на зовнішньополітичний курс англійського політикуму [6].

Таким чином, у науковій літературі поки що відсутня єдина точка зору щодо досліджуваної проблеми. Українськими істориками в такій постановці та хронологічних рамках проблема досліджувалася вузькоспеціалізовано і фрагментарно. Аналіз стану наукового вивчення теми дозволив констатувати, що англо-бурські суперечності на Півдні материка залишаються науково актуальними для сучасної історичної науки.