4.1 Українська Гельсінська група (УГГ)

Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, відома також як Українська Гельсінська група (УГГ), обєднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Україні 9 листопада 1976. Підставою для утворення УГГ були постанови про права людини Заключного акту Наради у справах безпеки й співпраці в Європі у Гельсінках 1975. Мали за мету збирати докази порушення тих постанов та скарги постраждалих, та доводити факти порушення прав людини та націй в Україні до відома ширших кіл, до урядів держав, які підписали Заключний акт. Для виконання цих завдань УГГ встановила звязок зі своїми кореспондентами та співробітниками у різних частинах України, а також з іншими гельсінськими групами (вірменською, грузинською, литовською, російською), зібрала сотні документів, які свідчать про порушення органами влади людських та національних прав, й у своїх деклараціях, меморандумах, зверненнях, протестах довела їх до відома різних міжнародних кіл, а також органів влади СРСР.

КДБ застосовувало до УГГ жорстокі репресії. У 1977 заарештовано й тоді або у наступному році засуджено на максимально допущену законом (ст. 62 Кримінального кодексу УРСР -- "антирадянська агітація та пропаганда") кару від 7 до 10 років увязнення і 5 років заслання членів-засновників УГГ: М. Руденка, О. Тихого, Л. Лукяненка, М. Мариновича, М. Матусевича.

1979-1980 посилено терор в Україні, особливо проти членів УГГ і заарештовано втретє В. Чорновола, увязнено в божевільні О. Мешко, заарештовано В. Стуса, О. Матусевич-Гейко, В. Калиниченка, В. Стрільціва. У тих роках засуджено також до увязнення від 2 до 10 pp. таборів і від 3 до 5 pp. заслання членів УГГ: О. Бердника, О. Гейко-Матусевич, М. Горбаля, В. Калиниченка, 3. Красівського, Я. Лесіва, Ю. Литвина, В. Овсієнка, П. Розумного, П. і В. Січків, В. Стрільціва, В. Стуса, В. Чорновола. Декого з них судили за провокаційними звинуваченнями в спробі зґвалтування, незаконному зберіганні зброї, опорі міліції та іншими неполітичними статтями КК УРСР.