ВСТУП

Восени 1918 року утворилась Друга Річ Посполита. До її кордонів приєднались території, що довгий час належали до різних держав: Прусії, Австро-Угорщини, Росії. Першочерговим завданням Польської держави була всестороння інтеграція цих земель. Потрібно було непросто налагодити економіку різних частин, а й перебудувати її відповідно до потреб країни. Для цього Польським урядом було проведено ряд реформ, що значно сприяло досягненню поставлених завдань.

Обєктивний аналіз історичного досвіду польського народу дає можливість швидше вирішити непрості проблеми сьогодення та визначити життєво важливі як для Польської, так і для Української держав орієнтири в майбутньому.

Дослідження у бакалаврській роботі стосується 1921-1939 років, періоду обмеженого двома світовими війнами. У цей час економіка європейських держав зазнає післявоєнного відновлення і кризи 1929-1933 років, а у 1939 році її розвиток призупиняється Другою світовою війною. Цей відносно короткий у хронологічному відношенні період надзвичайно насичений різноманітними подіями в економічному, суспільно-політичному, культурному житті Польського краю. Його історія досліджувалась багатьма українськими та зарубіжними істориками.

Одна із основних причин накопичення кризових явищ у економіці України - відсутність науково обґрунтованої, економічно виваженої та соціально орієнтованої концепції економічної політики на сучасному етапі та на перспективу.

Для цього потрібно не тільки проаналізувати власний історичний досвід, а й вивчити досвід економічно розвинених держав. У цьому плані з практичної точки зору заслуговує уваги економічна історія польських земель у період 1921-1939 рр.

Оскільки Польща включала до свого складу значну кількість промислово відсталих регіонів, більше 60 % жителів займалися сільським господарством, аграрне питання мало глибокий політичний і економічний зміст. Розвиток сільського господарства регіону в зазначений період визначався насамперед державною аграрною політикою Польської держави. Ця політика була спрямована на реформування аграрного устрою і призвела до певних зрушень на селі. Формування земельного ринку, створення умов для виникнення самостійних господарств різних типів і величини, раціоналізація землеустрою сприяли піднесенню загальної продуктивності сільськогосподарського виробництва, розвитку товарно-грошових відносин, активізації кооперативного руху. Але поряд з тим багато соціально-економічних проблем залишились невирішеними.

В роботі використано низку праць із загальної історії словянських народів. В цих роботах знайшли відображення лише окремі напрями економічної політики, а саме аграрної реформи (парцеляція та осадництво), випущено з уваги значний пласт фактичного матеріалу, що дав би змогу більш детально проаналізувати основні аспекти соціально-економічних відносин в аграрному секторі. Звичайно, це не можна вважати недоліком згаданих праць, бо їх автори не ставили собі за мету широке висвітлення даної проблеми.

Дану тему висвітлюють і узагальнюючі праці з історії Польщі. В українській науковій історичній літературі є ряд спеціальних праць, присвячених проблемі соціально-економічних відносин у західноукраїнському селі, в яких частково висвітлюється питання аграрної політики Польщі в загальному та зокрема її наслідки на приєднаних землях [13, 14, 15, 18, 19, 20].

Найґрунтовнішими серед цих досліджень є праці І.К.Васюти [14] та Л.Я.Корнійчука [18]. У монографії „Становище трудового селянства західних областей України під владою панської Польщі (1920-1939)” [18] Л.Я.Корнійчук дослідив окремі напрями польської аграрної політики.

Вагомий внесок у вивчення окремих питань, повязаних з державною аграрною політикою Польщі належить польським історикам.

Предметом дослідження є основні напрями польської урядової аграрної політики, шляхи та методи її реалізації у процесі реформування аграрного устрою у 1921-1939 рр. та її наслідки для соціально-економічного розвитку країни.

Обєктом дослідження - Друга Річ Посполита в її адміністративних межах періоду 1921-1939 рр.

Мета і завдання роботи. Виходячи з науково-теоретичної та практичної актуальності теми, ставимо перед собою мету всебічно проаналізувати та обєктивно висвітлити основні напрями, шляхи та методи реалізації польської аграрної політики у 1921-1939 рр., її наслідки для соціально-економічного розвитку держави.

Практичне значення дослідження. Матеріали дослідження, які стосуються реформування аграрного устрою Польщі у 1921-1939 рр., можуть бути вивчені і взяті до уваги фахівцями відповідних галузей народного господарства.