33)Образотворче мистецтво у першій половині XIX ст.

Як і інші галузі культури, образотворче мистецтво в Україні розвивалося в тісній взаємодії й взаємозв'язках з передовим мистецтвом російського народу. Багато російських художників (В.Тропінін, М.Іванов, О.Кунавін, М. Сажин, В.Штернберг та ін.) працювали в Україні або в своїй творчості широко використовували українську тематику, вносячи в українське образотворче мистецтво нові, передові прийоми зображення дійсності. У той же час чимало вихідців з України (художники-живописці Д.Левицький, В. Боровиковський, А.Мокрицький, І.Сошенко, скульптор І.Мартоста ін.) працювали в Росії і пліч-о-пліч з художниками-росіянами розвивали там образотворче мистецтво. Багато українських живописців, графіків, скульпторів, архітекторів навчалися й діставали мистецьку освіту в петербурзькій Академії мистецтв та інших російських художніх навчальних закладах.В образотворчому мистецтві художники дедалі більше відходили від академічного класицизму з його міфологічними, античними та біблійними сюжетами й переходили до зображення реальної дійсності - життя поміщицьких маєтків, села, міста, створення образів поміщиків, селян, чиновників, купців, офіцерів тощо. Все демократичнішими і реалістичнішими ставали портретний і пейзажний живопис, картини на історичні сюжети та теми з навколишнього життя.

Велике значення для розвитку українського реалістичного живопису, зокрема портретного, мала творчість Василя Андрійовича Тропініна (1776-1857), уродженця Новгородської губернії. Будучи кріпаком графа І.Моркова, він був вивезений паном у маєток - село Кукавку на Поділлі, де протягом майже двадцяти років був дворовим художником, маляром, кухарем, а то й панським лакеєм. У вільний від прислужування панові час Тропінін займався малюванням. Він створив реалістичні портрети подільських селян-кріпаків - "Дівчина з Поділля", портрет селянина-кріпака з Поділля, портрет Устима Кармалюка, портрети "Українець", "Хлопчик з сопілкою" та ін. Крім того, Тропінін написав ескіз картини "Весілля в Кукавці", композиції побутових сцен з життя подільських селян, а також пейзажі Кукавки та інших подільських сіл.

Цікаві живописні твори, в яких любовно змальовувалася природа України, залишив художник, ініціатор визволення Шевченка і його друг Іван Максимович Сощенко (1807-1876). Це - картини "Хлопчики-рибалки", "Продаж сіна на березі Дніпра", "Пейзаж" або "Біля річки".

Значний слід у розвитку українського образотворчого мистецтва залишила творчість відомого живописця й графіка Василя Івановича Штернберга (1818-1845), що був одним з найближчих друзів Т.Шевченка. У багатьох творах Штернберга реалістично зображені чудесна природа України, українські пейзажі, побут українських селян. Такими є картини: "Водяний млин на Україні", "Качанівка", "Вітряки в степу", "Ярмарок в Ічні", "Переправа через Дніпро під Києвом" та ін.

Велике місце в українському живопису й графіці займає Т.Шевченко. Сприйнявши все краще від своїх учителів, він у своїх численних картинах і гравюрах різних жанрів - портретному, побутовому, історичному, пейзажному - реалістично змалював широку панораму тодішньої дійсності - тяжке життя покріпаченого селянства, солдатів-рекрутів, змучених і знедолених жінок і дітей, "блудних синів", бідних казахських дітей-байгушів та ін., створив серію прекрасно написаних портретів, відобразив чудесну природу України, високохудожньо відтворив ряд сторїнок з її історичного минулого. Не можна перелічити всього, створеного Шевченком, як художником. Це і автопортрети, і портрети М.Щепкіна, К.Брюллова, Ф.Толстого та ін., і "Катерина", і серія офортів "Живописна Україна", до якої ввійшли шість офортів: "У Києві", "Видубицький монастир у Києві", "Судня рада", "Старости", "Казка", "Дари в Чигрині 1649 року". Це також малюнки, зроблені Шевченком за завданням Київської комісії для розгляду давніх актів із пам'яток старовини: сепії "Кам'яні хрести в Суботові", "Чигиринський дівочий монастир", акварелі "Мотрин монастир", "Богданові руїни в Суботові", "Чигирин з Суботівського шляху" та ін. Перебуваючи в заслані, Шевченко зробив ряд зарисовок тамошніх місць ("Форт Кара-Бутак", "Укріплення Іргиз-Кала", "Укріплення Кос-Арал взимку", "Місячна ніч на Кос-Аралі" та ін.) і в ряді картин відобразив тяжке життя казахського народу ("Т.Шевченко і казахський хлопчик, що бавиться з кішкою", "Байгуші" та ін.). У серії малюнків "Притча про блудного сина" ("Програвся в карти", "У шинку", "У хліві", "На кладовищі", "Серед розбійників", "Кара колодкою", "Кара шпіцрутенами", "У в'язниці") Шевченко гнівно викриває всю жорстокість самодержавно-кріпосницького режиму, його бездушність, жахливість становища солдатів-рекрутів, трагедію "блудних синів". Особливо високу майстерність виявив Шевченко в граверному мистецтві, за що Академія мистецтв у 1860 р. надала йому звання академіка гравюри.