Основні етапи історії Київської Русі та Галицько-Волинського князівства

реферат

2. Основні етапи історії Київської Русі

Починати відповідь на це питання слід з того, що процес утворення держави не може бути одномиттєвим актом. Це тривалий процес, який складається з певних фаз і стадій. Історію Київської Русі можна поділити на три етапи.

I етап - виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX - кінець X ст.).

Цей етап повязаний з правлінням князів Діра та Аскольда (загинув близько 882 р.), Олега (882 - 912 рр.), Ігоря (912 - 945 рр.), Святослава (969 - 972 рр.) та регентством княгині Ольги (945 - 969 рр.).

Характерними рисами першого етапу були:

- захоплення Олегом влади у Києві в 882 р. та обєднання Північної та Південної Русі, що стало основою виникнення загальноруської держави;

- зосередження уваги та сил держави не на внутрішній, а на зовнішній політиці;

- активне розширення державних кордонів та слабкість великокнязівської влади, що не була ще чітко організованою та централізованою;

- формування системи васально-ієрархічних відносин (зросла влада князя і княжої дружини, яка виділилася у панівний прошарок і фактично склала основу своєрідного адміністративного апарату; утворилися різні групи феодально залежних селян: смерди, закупи, рядовичі, холопи, челядь);

- воєнне протистояння з Візантією (кожен з руських князів цього періоду вважав за необхідне організувати декілька походів на Візантію, княгиня Ольга у 965 р. першою відвідала Константинополі з мирними намірами);

- наростання небезпеки з боку кочівників (ослаблення Хазарського каганату після успішних походів Святослава у 965 і 968 рр. відкрило шлях на Русь кочовим народам, зокрема печенігам).

II етап - розквіту і піднесення Київської Русі (кінець X - середина XI ст.).

Він припадає на час князювання Володимира Великого (980 - 1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1019 - 1054 рр.).

Характерні риси цього етапу:

- завершення процесу формування території Київської Русі;

- перенесення уваги князівської влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього освоєння та втримання під контролем;

- посилення централізації влади;

- активна реформаторська діяльність великих князів (судова, адміністративна, війська реформи);

- невдала спроба реформування язичництва, офіційне запровадження та поширення державної консолідуючої ідеології - християнства;

- поява писаного кодифікованого права («Руська Правда» - перший кодекс права на Русі);

- активізація міжнародних контактів, численні шлюби членів сімї Ярослава Мудрого з представниками правлячих династій Заходу;

- зростання цивілізованості держави, розквіт давньоруської культури.

III етап - політичної роздрібненості (кінець XI - середина XIII ст.). Характерні риси цього етапу:

- посилення чвар та міжусобиць (після смерті Ярослава Мудрого протистояння та суперечки за Київський стіл набули загрозливого характеру);

- втрата політичної єдності, посилення відцентрових тенденцій,

- зародження індивідуальної земельної власності;

- спроба відновлення державної єдності (князювання Володимира Мономаха (1113 - 1125 рр.); після смерті Мономаха його синові Мстиславу лише на короткий час вдалося підтримати єдність руських земель);

- прогресуюче наростання зовнішньої загрози, що врешті-решт призвело до встановлення монголо-татарського іга.

Студенти повинні знати, що у XII ст. утворилося 15 князівств (земель), серед них шість були на території сучасної України: Київське, Галицьке, Володимиро-Волинське, Чернігівсько-Сіверське, Переяславське, Турово-Пінське. Треба підкреслити, що у цю добу роздробленість набула рис стійкої, прогресуючої тенденції. На початку XIII ст. кількість князівств досягла 50, а у XIV ст. - 250.

Феодальну роздрібненість спричинила низка чинників:

- великі простори держави та етнічна неоднорідність населення;

- зростання великого феодального землеволодіння;

- відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади;

- зміна торгівельної конюнктури, частковий занепад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі;

- посилення нападів степових кочівників (печенігів, половців, татар).

Важливо зазначити, що за своєю суттю роздрібненість Київської Русі була перехідним періодом від ранньофеодальної держави до зрілого феодального суспільства. В цей перехідний період завершилося формування усіх основних рис та інститутів феодалізму (основних прав феодалів, повинностей селян, системи феодально-станової ієрархії тощо), тільки не в рамках однієї держави, а лише в рамках окремих феодальних вотчин та князівств.

Феодальна роздрібненість була закономірним і більш високим етапом у розвитку феодальної держави, ніж ранньофеодальна Київська Русь, тому що сприяла зростанню виробничих сил і більш гнучко захищала інтереси пануючого класу (одна з основних функцій держави). Разом з тим треба підкреслити, що феодальна роздрібненість зменшила обороноздатність країни, що в умовах посилення монголо-татарської Орди призвело до трагедії руських земель.

Делись добром ;)