Відродження української держави
Вступ
Продекларований в українській Конституції стратегічний курс країни на формування "громадянського суспільства", побудову "правової держави" схвально сприймається майже всім спектром її політичних сил і соціальних прошарків. Тобто пріоритет загальнолюдських цінностей як універсальних соціально справедливих потреб та інтересів індивіда, що визначаються сенсом його суспільного та біологічного існування через окрему особистість, громадянство своєї держави і належність до світової спільноти, нарешті і в нас набуває аксіоматичного характеру.
Отже, необхідність суспільного та державного реформування сприймається як вимога часу. Але ж запропоновані шляхи досягнення українським соціумом проголошених конституційних віх на сьогодні ще не знайшли не лише одностайності, а й значного превалювання тієї чи іншої точки зору. Така ситуація не може сприяти успішному розвитку держави. Історія доводить, що демократично-парламентські методи здійснення докорінних реформ у так звані "перехідні періоди" не мали вагомих позитивних результатів, - для цього була необхідна чітка та сильна вертикаль виконавчої влади.
У звязку з цим мета нашого дослідження полягає у висвітленні історико-правових аспектів функціонування української держави 1918-20 рр., формування демократичних засад існування суспільства того часу, та закріплення таких засад в нормативних актах та Конституції.
При роботі автор застосовував конкретно-історичний та системно-структурний методи аналізу інформації
Історіографічну базу складають загальноісторичні та історико-правові роботи, які містять концептуальні визначення щодо державності в Україні 1918-20 рр.