Військовий потенціал Нової та Задунайської Січей

курсовая работа

Вступ

В історії українських козацьких формувань важливе місце посідають утворення, що діяли в середині XVIII-на початку ХІХ ст., коли козацтво втрачало свої позиції та зникало з політичної арени. За таких обставин слушно виявити рівень розвитку їх військової системи, що дозволить адекватно зрозуміти закономірності буття українського військово-козацького середовища в цей час.

Звернемо увагу й на те, що після ліквідації царатом легендарної Запорізької Січі в 1775 р., відповідне козацьке середовище вдалося відродити у вигляді Коша задунайських запорожців. З огляду на це, вповні закономірною є потреба порівняти засади військової системи цих двох козацьких утворень, що дозволить виявити як спільні, так і відмінні риси.

Аналізуючи стан історіографії проблеми, наголосимо, що серед вітчизняних науковців, які заклали основи дослідження історії козацтва, першорядну роль відіграв Д.І. Яворницький.

Досить важливу роль у вивченні Нової Січі й частково Задунайського Коша відіграла й фундаментальна праця Аполлона Скальковського "Історія Нової Січі або Останнього Коша запорозького". Варто виокремити й досить успішну розробку військової історії України - "Історія Українського Війська", в якій розглянуто й важливі аспекти історії Нової Січі.

За радянських часів козацька тематика перестає бути популярною в силу тогочасних ідеологічних пріоритетів. Попри зазначене й тоді продовжувалось опрацювання військової історії запорожців, про що свідчать роботи О. Апанович та В. Голобуцького.

Серед сучасних науковців виділимо В. Зарубу та В. Голобуцького, які ретельно дослідили військову організацію та устрій козацьких утворень 18 ст.

Наголосимо, що у згаданих працях успішно проаналізовано військову систему запорожців, але не завжди вміщено порівняльний огляд між окремими формуваннями. Все це стосується й питання військової системи Нової та Задунайської Січей, що й викликало наш інтерес до відповідної тематики.

Джерельною базою нашого дослідження стали як літописи (О. Рігельмана, Г-Л. Боплана та Ж-Б. Шерера), так і усні перекази. Представлена джерельна база надає можливість здійснити подальше дослідження зазначеної теми.

Обєктом дослідження є військова система Нової та Задунайської Січей.

Предметом дослідження є процес відновлення та спроби подальшої трансформації адміністративно-територіального устрою та військової організації Нової та Задунайської Січей.

Хронологічні межі охоплюють період 1734-1828 рр. Нижня межа обумовлена утворенням Нової Січі, що проіснувала до 1775 р. Верхня межа стосується ліквідації Задунайського Коша в 1828 р.

Територіальні межі дослідження охоплюють терени Південної України, що входили до "Вольностей Війська Запорозького Низового", а також землі надані Османською імперією Задунайському Кошу в Пониззі Дунаю й суміжних районах.

Мета: Дослідити адміністративний устрій та військову систему Нової та Задунайської Січей й виявити спільні та відмінні риси.

Завдання:

- Визначити основи військово-адміністративного устрою Нової та Задунайської Січей;

- Дослідити військовий потенціал Нової та Задунайської Січей;

- Проаналізувати військову систему Нової та Задунайської Січей;

- Виявити спільні та відмінні риси в військовій системі Нової та Задунайської Січей.

Методологічною основою курсової роботи став системний підхід, що обумовлює системність наукового пошуку та розуміння історичного процесу. Під час дослідження ми використали проблемно-хронологічний і порівняльний методи. За допомогою проблемно-хронологічного методу було виявлено основні аспекти проблеми дослідження та визначено хронологічні межі роботи. За допомогою порівняльного методу ми виявили відмінності між Новою й Задунайською Січами у військовій системі та військово-адміністративному устрої.

Структура курсової роботи складається із вступу, двох розділів, висновків та переліку джерел і літератури.

Делись добром ;)