1)Українська культура як соціально-історичне явище.

Вивчення культури передбачає розкриття її як продукту розвитку суспільства і як

сукупності матеріальних і духовних цінностей, які створені людством. Культура — це,

передусім, історичне явище, а її розвиток — найважливіша частина процесу розвитку

людства. Історія культури — результат досліджень не тільки істориків, але й археологів,

етнографів, фольклористів, істориків літератури, фахівців у галузі суспільної думки,

науки, філософії, мистецтва. Вона ґрунтується на загальних висновках історичної на#

уки, що характеризують окремі епохи. Історія культури дає можливість більшою мірою

відчувати результати історичного прогресу, вона показує, що навіть у найтяжчі часи й

епохи світ був наповнений талановитими людьми і ніяка руйнівна сила не спроможна

знищити культуру народу. Історія культури розкриває значення як національних тра#

дицій, так і культурних зв’язків між народами. Саме завдяки розвитку національних

культур утворилася різнобічна і яскрава скарбниця людської культури.У розвитку кожної національної культури значна роль належить активній взаємодії з іншими культурами. Але все ж таки стан кожної етнокультури визначається, передусім, внутрішніми процесами, а вже потім — зовнішнім впливом. Кожна національна культура обов’язково має в собі співвідношення національних та загальнолюдських цінностей, оскільки жодна культура не може розвиватися ізольовано. Українська культура належить до європейського кола культури, де традиційно вищою цінністю визнавалися свобода і значущість особистості. Саме визнання особистості як основної цінності національної культури може забезпечити прогресивний культурний розвиток країни. Культура виступає, водночас, і як мірило цивілізованості етносу, і як форма та зміст внутрішнього зв’язку поколінь. Процес створення і передавання всього найкращого, формування культурної традиції є своєрідною потребою кожної нації. Протягом усього часу свого існування український народ творив культуру, яка постійно збагачувалась, незважаючи на постійну загрозу знищення етносу та його асиміляції.Історія культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства та формування національної самосвідомості. Визначення сутності, змісту та визначальних етапів еволюції національної культури є основними завданнями сучасної української культу рологічної науки. У вітчизняній науці вже вироблений підхід до проблеми періодизації

історії української культури.