logo
Шпори на ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

45. Розвиток укр. Літератури 19 століття

Розвиток культури в Україні надзвичайно ускладнювався мовною політикою, яку здійснювали уряди Польщі та Россіі.Престиж української мови, віру в її великі можливості утверджувала й поширювала передусім українська література. Початком нової ери в українській літературі було опублікування "Енеїди" Котляревського в 1798 р. На світовий рівень підніс українську літературу Тарас Григорович Шевченко. Як народний подвиг Тарас Шевченко оспівував боротьбу за свободу, славу, національне самоутвердження. Чільне місце в українській літературі XIX ст. посідає П. Куліш - поет, прозаїк, журналіст, літературний критик. Підтверджували нові таланти, вливалися до української літератури на рубежі 50-60-х р. Зокрема автор "Народних оповідань" Марко Вовчок, поети С. Руданський та Л. Глібов. Політичний внесок у розвиток української поезії зробили Грабовський, Самійленко. Найвідоміші здобутки української літератури пов'язані з діяльністю І. Франка. Його творчість стала основою комплексного вивчення зв'язків української та світової культури.  Дуже важливою подією в розвитку української культури було заснування в 1868 р. товариства "Просвіта", яке займалося розповсюдженням і поглибленням всенародної освіти. З середовища письменників 60-х років вибилися силою свого таланту, поруч з Пантелеймоном Кулішем, Марко Вовчок і Юрій Федькович.  Народні оповідання Марка Вовчка мають велику ціну. Вона усім серцем співчуває людській недолі, тихим смутком сумує бачачи життя нещасних кріпаків, та радіє їхнім радощами. Досягнення української літератури збагатили багато відомих вчених: П. Куліш, Т. Шевченко, М. Коцюбинський, П. Мирний, І. Франко. Літературна спадщина Куліша дуже багата і різноманітна. Відомі його твори: "Чорна рада", "Арина", "Мартин Рак", "Брати".  Неперевершений і несумірний внесок у розвиток української літератури був зроблений Т.Г. Шевченко - геніальним українським поетом, національною гордістю народу. Вся літературна сила Шевченка - в його «Кобзарі».  За зовнішнім обсягом «Кобзар» не великий, але за внутрішнім змістом цей пам'ятник складний і багатий: це українська мова в його історичному розвитку, кріпацтво і солдатчина у всій їх тяжкості, і поряд з цим незгаслі спогади про козацьку вольність. Тут позначаються дивовижні поєднання впливів: з одного боку - українського філософа Сковороди і народних кобзарів, з іншого - Міцкевича, Жуковського, Пушкіна та Лермонтова.У 1845 р. вийшла героїко-романтична поема "Гайдамаки". У 1843-1845 роках Шевченко написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим ...", поезії "Чигирине, Чигирин","Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та інші, в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. В ув'язненні писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнюки". Останніми прозовими творами Тараса Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні в 1859 р. він написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька його творів цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".