Еволюція жанру трагедії у творчості Шекспіра.
Шекспир писал трагедии с начала литературной деятельности. Одной из первых его пьес стала римская трагедия «Тит Андроник», спустя несколько лет появилась пьеса «Ромео и Джульетта». Однако наиболее знаменитые трагедии Шекспира написаны в продолжение семилетия 1601—1608 гг. В этот период были созданы четыре великих трагедии — «Гамлет», «Отелло», «Король Лир» и «Макбет», а также «Антоний и Клеопатра» и менее известные пьесы — «Тимон Афинский» и «Троил и Крессида».
Многие исследователи связывали эти пьесы с аристотелевскими установками жанра: главный герой должен быть выдающимся, но не лишённым порока человеком, а зрители должны испытывать к нему определённые симпатии. Все трагические протагонисты у Шекспира имеют способности и к добру, и ко злу.
«Ромео и Джульетту», «Антония и Клеопатру» и «Отелло» относят к любовным трагедиям.[1] Эти трагедии отличаются от других тем, что рок преследует влюблённых не из-за какого-то их проступка (кроме решения Ромео и Джульетты совершить самоубийство), но из-за некоторых преград в мире вокруг в них. В этих трагедиях смерть предстаёт почти как высшее свершение их любви, поскольку в трагическом мире любовь победить не может.
-
Содержание
- Періодизація античної літератури і становлення її жанрової системи.
- Загальна характеристика давньогрецької літератури.
- Гомерівський епос і консолідація елінського світу.
- Загальна характеристика римської літератури.
- «Енеїда» і становлення римської літератури.
- Література середньовічної Європи. Мовна диференціація жанрів.
- Середньовічний героїчний епос як літературний феномен.
- Поезія вагантів як літературне явище. Специфіка середньовічної креативної літератури.
- Ренесансність творчості Дж. Бокаччо.
- Серйозність карнавального в романі й житті ф. Рабле.
- Шекспірівське питання в сучасному літературознавстві.
- Еволюція жанру трагедії у творчості Шекспіра.
- Своєрідність поетики шекспірівських комедій.
- Ренесансна література як культурний феномен.
- Структура античної міфології. Віки і покоління.
- Специфіка антропоморфізму давньогрецьких богів.
- Герої та коло їх функцій.
- Особливості уявлень греків про потойбічний світ і феномен грецької цивілізації у світовій культурі та літературі.
- Місце античної цивілізації у світовій культурі та літературі.
- Місце Софокла в грецькій драматургії. Нарис біографії.
- Катарсис у Софоклових трагедіях. «Едіп-цар».
- Катулл і Сафо та два напрямки в європейській інтимній ліриці.
- Принцип Августа і загадка Овідія.
- Поетична систематика міфології в античній літературі.
- Місце дидактичного жанру у творчості Овідія та мистецтві його епохи.
- Жанрова належність «Метаморфоз».
- Фантастика та історичні реалії в «Пісні про Нібелунгів».
- Естетичні пріоритети автора «Пісні про Нібелунгів».
- Місце крові в художній системі твору в порівнянні з іншими зразками військово-героїчного епосу.
- Уявлення автора про ідеального героя і місце подібного персонажа у світовій літературі.
- Міська література в контексті літературного процесу Середньовіччя.
- Алегорія як художній прийом у «Романі про лиса».
- Потойбічний світ Данте серед інших потойбічних світів.