Міська література в контексті літературного процесу Середньовіччя.

Міська література з'явилася наприкінці XII ст. Для неї були властиві здоровий глузд, схильність до колоритних картин буденного життя, зокрема селянських і міських низів. Міська література рідко виступала проти феодальної системи, а в основному обмежувалася лише критикою тих чи інших сфер її діяльності, причому критика була більш жар¬тівливого, ніж сатиричного характеру. Міська література опанувала цілий ряд жанрів лицарської поезії, суттєво їх змі¬нюючи. Виникла публіцистична, сатирична та жартівлива лірика, яка була позбавлена музичного супроводу, складалася з коротких віршованих розповідей побуто¬вого змісту; з'явилися великі сатиричні та алегоричні романи, багата й різнобарвна дидактична література. Поети намагалися копіювати дійсність, не уникаючи грубих моментів, стиль максимально наближали до розмовної мови, з'явилося багато слів і виразів професійного, навіть архаїчного походження. У розвитку міської поезії провідна роль належала Франції. Саме тут виникли найбільш досконалі зразки міських жанрів, які мали значний вплив на розвиток лі¬тературної творчості інших країн, що розвивалися на схожих підвалинах, хоча з де¬яким запізненням. Найбільш популярним жанром міської літератури у Франції були фабльо — невеличкі віршовані розповіді про потішні, комічні випадки, які мали викликати сміх. Проте характер сміху міг бути різним. Простіший тип зводився до анекдоту чи чистого гумору, що з'явився на комічній ситуації, грі слів тощо. Другу групу утворили фабліо з більш розвиненими сюжетами, в яких сміх мав певну спрямованість. У них висміювались дурість чи надмірна довірливість, прославлялися кмітливість, вправність рук і розуму. У фабльо, як у дзеркалі, відбивалося світосприйняття середньовічних міщан, епізоди повноцінної життєвої правди. Такі короткі розповіді або поеми зобов'язані своїм походженням Сходу, зокрема Індії. За своїм змістом вони перебували в тіс¬ному зв'язку із санскритською буддистською літературою, яка за своєю сутністю була не стільки релігійною, скільки містила моральні настанови доброчинного жит¬тя. Основу для фабльо звичайно складало буденне життя класів, з яких утворюва¬лися великі нації. Писалися жартівливі твори восьмискладовими віршами, що ри¬мувалися попарно — звичайний розмір старофранцузького віршованого твору гумористичної спрямованості. Автори цих невеличких розповідей, наповнених простотою і жартом, проникали в усі куточки міського й сільського життя, відображуючи з усією повнотою внутрішній світ селян і буржуа, хоча й не переслідували викривальної мети.

36. Содержание

    • Періодизація античної літератури і становлення її жанрової системи.
    • Загальна характеристика давньогрецької літератури.
    • Гомерівський епос і консолідація елінського світу.
    • Загальна характеристика римської літератури.
    • «Енеїда» і становлення римської літератури.
    • Література середньовічної Європи. Мовна диференціація жанрів.
    • Середньовічний героїчний епос як літературний феномен.
    • Поезія вагантів як літературне явище. Специфіка середньовічної креативної літератури.
    • Ренесансність творчості Дж. Бокаччо.
    • Серйозність карнавального в романі й житті ф. Рабле.
    • Шекспірівське питання в сучасному літературознавстві.
    • Еволюція жанру трагедії у творчості Шекспіра.
    • Своєрідність поетики шекспірівських комедій.
    • Ренесансна література як культурний феномен.
    • Структура античної міфології. Віки і покоління.
    • Специфіка антропоморфізму давньогрецьких богів.
    • Герої та коло їх функцій.
    • Особливості уявлень греків про потойбічний світ і феномен грецької цивілізації у світовій культурі та літературі.
    • Місце античної цивілізації у світовій культурі та літературі.
    • Місце Софокла в грецькій драматургії. Нарис біографії.
    • Катарсис у Софоклових трагедіях. «Едіп-цар».
    • Катулл і Сафо та два напрямки в європейській інтимній ліриці.
    • Принцип Августа і загадка Овідія.
    • Поетична систематика міфології в античній літературі.
    • Місце дидактичного жанру у творчості Овідія та мистецтві його епохи.
    • Жанрова належність «Метаморфоз».
    • Фантастика та історичні реалії в «Пісні про Нібелунгів».
    • Естетичні пріоритети автора «Пісні про Нібелунгів».
    • Місце крові в художній системі твору в порівнянні з іншими зразками військово-героїчного епосу.
    • Уявлення автора про ідеального героя і місце подібного персонажа у світовій літературі.
    • Міська література в контексті літературного процесу Середньовіччя.
    • Алегорія як художній прийом у «Романі про лиса».
    • Потойбічний світ Данте серед інших потойбічних світів.