Катарсис у Софоклових трагедіях. «Едіп-цар».
У трагедії «Едіп-цар» Софокл прямо зіштовхує вільну волю людини з волею богів. Перед нами вже зовсім інший образ державця: відповідальний, розпорядливий, щиро стурбований становищем громадян, уважний до їхньої думки. Таким чином, розгляд цієї низки трагедій дозволяє побачити, що за всього торжества божественної волі на передньому плані у Софокла перебуває людина, яка прагне діяти самостійно, осмислено, зберігаючи здатність відповідати за свої вчинки. Кращі із софоклівських героїв і за несприятливих обставин прагнуть зробити все можливе для виконання обов'язку, відповідності високим моральним законам і нормам. Арістотель у «Поетиці» цитує слова Софокла про те, що в постатях своїх героїв Софокл зображав людей такими, «якими вони повинні бути». Прикметною також є цілісність натури героїв Софокла, які за скрутних обставин зберігають вірність собі, незмінність кращих почуттів та намірів. Софокл використовує найрізноманітніші засоби для характеристики персонажів: порівняльне зіставлення, монологи, діалоги, порівняння, запозичені з міфології, світу природи і т.д. Виразною є мова героїв: короткі, різноманітні за тональністю фрази, запитання, вигуки, паузи. Все це надає жвавості, схвильованості і природності інтонаціям. Виразними є також монодії (сольні партії) героїв, що яскраво передають їхній стан. Виразність і цілісність героїв, композиційна єдність драм створили Софоклу славу художника ясного, гармонійного, величного. Не випадково його героїв порівнювали з образами сучасної скульптури, що втілювала ідеал спокійної величі та гідності. Глибина думки і високий рівень художньої майстерності сприяли збереженню драм Софокла у скарбниці світової драматургії.
-
Жінка в античному світі. Феномен особистості Сафо.
-
Матеріалізм ліричного у Сафо.
Основной лирической темой Сафо является любовь. В ее стихах целая симфония чувств и ощущений, доходящая до физиологических подробностей и самозабвения. Любовь для нее и горька и сладка. Другая основная тема—природа, тоже воспринимается через призму эротических настроений.
-
Катулл: доля людини і поета.
-
Одухотворення інтимної лірики у творчості Катулла.
Гай Валерий Катулл (G. Valerius Catullus) - виднейший римский лирик. Катулл создал лирику, отражающую разнообразные настроения поэта.
Прежде всего это стихи, связанные с глубокой и трагической любовью Катулла к красавице Клодии, сестре трибуна Клодия Пульхра, которую поэт назвал Лесбией. сближая ее с лесбиянкой Сапфо. В этих глубоко интимных стихотворениях отражены и радость взаимной любви, и муки ревности поэта, и его презрение к изменявшей ему женщине, и отчаяние после окончательного разрыва с ней. Но лира Катулла звучала не только любовными напевами. Ему принадлежит
ряд памфлетов на будущего диктатора Юлия Цезаря и его любимцев, а также на разных бездарных стихоплетов. И тогда Катулл настраивал свою лиру на шутливый и игривый лад. В таком тоне даны его стихотворения к друзьям - Лицинию, Фабуллу, Флавию, Цецилию. В этих стихотворениях отражены и литературные интересы поэта, и светлые моменты его жизни, связанные с еплыми дружескими беседами, с искренним весельем товарищеских пирушек и легкими забавами беззаботной ранней юности. Глубокое чувство Катулла не укладывается в привычные для античного человека рамки любовных отношений с гетерами и вольноотпущенницами. Поэт подчеркивает силу и необычность своего чувства.
Стихотворения Катулла посвящены различным темам. Здесь и обращения к друзьям, и насмешливые стихотворения, и любовная лирика. Его произведения всегда имеют адресатов и связаны с конкретными событиями личной жизни поэта.
- Періодизація античної літератури і становлення її жанрової системи.
- Загальна характеристика давньогрецької літератури.
- Гомерівський епос і консолідація елінського світу.
- Загальна характеристика римської літератури.
- «Енеїда» і становлення римської літератури.
- Література середньовічної Європи. Мовна диференціація жанрів.
- Середньовічний героїчний епос як літературний феномен.
- Поезія вагантів як літературне явище. Специфіка середньовічної креативної літератури.
- Ренесансність творчості Дж. Бокаччо.
- Серйозність карнавального в романі й житті ф. Рабле.
- Шекспірівське питання в сучасному літературознавстві.
- Еволюція жанру трагедії у творчості Шекспіра.
- Своєрідність поетики шекспірівських комедій.
- Ренесансна література як культурний феномен.
- Структура античної міфології. Віки і покоління.
- Специфіка антропоморфізму давньогрецьких богів.
- Герої та коло їх функцій.
- Особливості уявлень греків про потойбічний світ і феномен грецької цивілізації у світовій культурі та літературі.
- Місце античної цивілізації у світовій культурі та літературі.
- Місце Софокла в грецькій драматургії. Нарис біографії.
- Катарсис у Софоклових трагедіях. «Едіп-цар».
- Катулл і Сафо та два напрямки в європейській інтимній ліриці.
- Принцип Августа і загадка Овідія.
- Поетична систематика міфології в античній літературі.
- Місце дидактичного жанру у творчості Овідія та мистецтві його епохи.
- Жанрова належність «Метаморфоз».
- Фантастика та історичні реалії в «Пісні про Нібелунгів».
- Естетичні пріоритети автора «Пісні про Нібелунгів».
- Місце крові в художній системі твору в порівнянні з іншими зразками військово-героїчного епосу.
- Уявлення автора про ідеального героя і місце подібного персонажа у світовій літературі.
- Міська література в контексті літературного процесу Середньовіччя.
- Алегорія як художній прийом у «Романі про лиса».
- Потойбічний світ Данте серед інших потойбічних світів.