Місце дидактичного жанру у творчості Овідія та мистецтві його епохи.
Первый период творчества Овидия заканчивается двумя шутливо дидактическими поэмами: "Искусство любви" (Ars amatoria) и "Средства от любви" (Remedia amoris), 1 г. до н.э.- 1 г. н.э. Поэма "Искусство любви" - одно из самых блестящих по остроумию и формальному совершенству произведений молодого Овидия. Поэт пародирует в ней ученые руководства, в частности руководства по риторике. Римской любовной элегии были свойственны элементы дидактики. Тибулл и особенно Проперций подчеркивали, что хотят дать полезные советы влюбленным, имея достаточный опыт в делах любви. Овидий использует эту дидактическую тенденцию. Он составляет целый кодекс правил поведения, которыми должен руководствоваться влюбленный юноша в своих взаимоотношениях с любимой женщиной. Руководства по риторике обычно начинались с раздела, посвященного нахождению (inventio) нужного оратору материала. Овидий начинает свою шутливую поэму с раздела: "Нахождение предмета любви", давая советы, как и где найти подходящую возлюбленную. Вторая часть поэмы посвящена тому, как завоевать любовь, третья как ее сохранить. В произведение вводятся многочисленные бытовые зарисовки, изящные мифологические рассказы, шутливые рассуждения на моральные темы. От тех, кто хочет покорять сердца, требуется обаяние и знание искусства. Влюбленный в своих взаимоотношениях с женщинами, как шутливо утверждает Овидий, должен быть на высоте культурного века Августа.
- Періодизація античної літератури і становлення її жанрової системи.
- Загальна характеристика давньогрецької літератури.
- Гомерівський епос і консолідація елінського світу.
- Загальна характеристика римської літератури.
- «Енеїда» і становлення римської літератури.
- Література середньовічної Європи. Мовна диференціація жанрів.
- Середньовічний героїчний епос як літературний феномен.
- Поезія вагантів як літературне явище. Специфіка середньовічної креативної літератури.
- Ренесансність творчості Дж. Бокаччо.
- Серйозність карнавального в романі й житті ф. Рабле.
- Шекспірівське питання в сучасному літературознавстві.
- Еволюція жанру трагедії у творчості Шекспіра.
- Своєрідність поетики шекспірівських комедій.
- Ренесансна література як культурний феномен.
- Структура античної міфології. Віки і покоління.
- Специфіка антропоморфізму давньогрецьких богів.
- Герої та коло їх функцій.
- Особливості уявлень греків про потойбічний світ і феномен грецької цивілізації у світовій культурі та літературі.
- Місце античної цивілізації у світовій культурі та літературі.
- Місце Софокла в грецькій драматургії. Нарис біографії.
- Катарсис у Софоклових трагедіях. «Едіп-цар».
- Катулл і Сафо та два напрямки в європейській інтимній ліриці.
- Принцип Августа і загадка Овідія.
- Поетична систематика міфології в античній літературі.
- Місце дидактичного жанру у творчості Овідія та мистецтві його епохи.
- Жанрова належність «Метаморфоз».
- Фантастика та історичні реалії в «Пісні про Нібелунгів».
- Естетичні пріоритети автора «Пісні про Нібелунгів».
- Місце крові в художній системі твору в порівнянні з іншими зразками військово-героїчного епосу.
- Уявлення автора про ідеального героя і місце подібного персонажа у світовій літературі.
- Міська література в контексті літературного процесу Середньовіччя.
- Алегорія як художній прийом у «Романі про лиса».
- Потойбічний світ Данте серед інших потойбічних світів.