46.Розвиток освіти і науки України в 17-18 ст.

Попри несприятливі умови розвитку, освіта в Україні XVII—XVIII ст. залишалася на досить високому рівні. Нижчою ланкою в системі освіти були початкові школи. 1740 діяло 866 шкіл. Сільські й міські школи утримувалися громадою —, були народними.. До першої половини XVIII ст. на землях Укр. діяли колегіуми — Чернігівський (1700 p.), Харківський (1726 р.) та Переяславський (1738 р.).

На західноукраїнських землях також було чимало шкіл середнього типу. Більшістю з них опікувалися єзуїти.

Вищим навчальним закладом в Україні, головним осередком науки й мистецтва протягом XVII—XVIII ст. залишалася Києво-Могилянська академія. Центром культурно-освітнього життя України цього періоду була Києво-Могилянська колегія, яка у 1701 р. отримала титул і права академії. За часів гетьмана І. Мазепи вона досягла найбільшого розквіту. На початку XVIII ст. в ній навчалося дві тисячі студентів. Академія була відкрита для широких верств населення України, приймала також студентів і з інших православних країн – Сербії, Чорногорії, Болгарії. Визначними культурними діячами стали Г. Сковорода, М. Березовський, П. Гулак-Артемовський. У другій половині XVIII ст. в академії було відкрито класи чистої математики (алгебра й геометрія).

Протягом XVII—XVIII ст. дедалі дужче зростала зацікавленість природничими науками.. У курсі філософії більшого значення набувала фізика, до якої вводили такі розділи, як рух, космологія.

Українська заможня молодь виїздила на студії до західноєвропейських університетів – у Кенігсберг.

Згодом в Київській академ. та в колегіумах було запроваджено навчання російською мовою, з часом академію перетворено в духовну, колегіуми – в духовні семінарії.

У розвитку початкового і середнього шкільництва певну роль відіграли реформи цісаря Йосифа II, який у 1781 р. наказав заснувати й утримувати народні школи скрізь, де було близько сотні дітей