36. Україна доби диктатури дворянства: економічна та етносоціальна структура (1775 – 1861)
Найголовніша особливість соціально-економічного розвитку цього періоду-швидкий занепад феодально-кріпосницької системи господарювання. Ознаками цього процесу були:
а) розвиток товарно-грошових відносин і проникнення капіталістичних елементів у сільське господарство;
б) руйнування селянських господарств шляхом скорочення земельних наділів або переводу селян на місячину (тобто повна ліквідація селянського господарства);
в) занепад кріпосницької мануфактури і початок з 30-х років XIX ст. промислового перевороту.
Розвиток товарно-грошових відносин приводив до зростання товарності сільського господарства, поглиблення спеціалізації окремих районів України в сільськогосподарському виробництві. Наприклад, південь України спеціалізувався на вирощуванні пшениці, а також на тонкорунному вівчарстві. Правобережжя - на вирощуванні цукрового буряка.
Внаслідок товаризації сільського господарства йшов процес розшарування поміщицьких господарств. Великі поміщицькі господарства Правобережжя і Півдня, як правило, найкраще пристосовувались до ринку, в той час як дрібні та середні в значній мірі зберігали натуральний характер. Внаслідок цього вже на середину XIX ст., через їх нездатність до господарювання в нових умовах, поміщики заклали кредитним установам за борги близько 7 тис. маєтків. Одночасно найбільші землевласники Південної України, такі, як князь Воронцов, граф Строганов, барон Штігліц, що володіли маєтками в десятки і навіть сотні тисяч десятин, завели величезні вівчарні заводи, де поголів'я на середину XIX ст. становило 7 мли. голів.
Криза кріпосницької системи господарювання проявлялась також в Інтенсивному руйнуванні селянських господарств. Прагнучи до більш високих прибутків, поміщики скорочували надільну землю, якою користувались селяни, і намагалися примусити їх більше часу працювати на панщині. Панщина охопила до 90 відсотків селянських дворів. Крім того, досить часто селян злі позбавляли надільної землі і переводили на так звану місячину. Вони повинні були працювати виключно на панській землі і постійно жити на кому дворі. На Лівобережжі кількість селян на місячині досягала 1/3 від загальної кількості.
На Правобережжі, де поміщиками були польські пани, яким царський уряд не довіряв після повстання 1830 р., була проведена інвентарна реформа. Її мета - залучення українського селянства на бік царської влади у випадку нового польського повстання. В 1847-1848 рр. за наказом генерал-губернатора Бібікова на Правобережжі були запроваджені так звані "інвентарні правила", які обмежували розмір панщини та інших повинностей. Для тяглових господарств (які мали коней або волів) встановлювалась чотириденна панщина для напівтяглових - триденна. Всі роботи, які селяни виконували понад встановленої норми, мали оплачуватись поміщиком за визначеними урядом розцінками. Заборонялося виганяти селян на панщину в свята, переносити панщинні дні з зимових на літні. Обмежувалась поміщицька сваволя щодо селянських шлюбів, засилання селян в Сибір і віддачу в рекрути.
Крім того, Бібіков зробив ревізію прав на дворянство серед правобережних
поміщиків, в результаті чого 64 тис. з них були позбавлені дворянського звання. Покращене було становище так званих "скарбових селян", які жили в маєтках, конфіскованих у польської шляхти. Їх забороняли віддавати в оренду і переводили на становище оброчних. Таким чином, реформи Бібікова покращили становище правобережних селян, але не могли змінити саму феодально-кріпосницьку систему господарювання. Як тільки місце Бібікова заступив у 1852 р. князь Васильчиков, здійснення реформи фактично припинилося. Щоб відстояти свої права, селяни піднімалися на боротьбу. На Правобережжі в період відбулось більше 50 селянських виступів, що придушувались військами і поліцією.
Отже, часткові реформи не могли обмежити феодально-кріпосницьку систему, яка повністю себе вичерпала. На порядок денний ставилось питання повного скасування кріпосницьких порядків у сільському господарстві.
В промисловості на початку XIX ст. неподільно панувала кріпосницька мануфактура: частково це були державні підприємства, а більшість становили поміщицькі мануфактури з відсталою технікою і технологією. У 20-х роках на Правобережжі широкого розгалуження набуває цукроварна промисловість, яка теж стає за своїм характером переважно кріпосницькою.
Проте вже у 30-х роках XIX ст. в промисловості починається технічний переворот, який веде до утвердження фабрично-заводського виробництва. В цих умовах кріпосницька мануфактура виявляється нездатною використовувати вдосконалену техніку і технологію виробництва. Підневільна праця кріпосних селян була непродуктивною. Фабрики і заводи з машинною технікою і вільнонайманою працею, ефективність виробництва на яких була вищою в кілька разів, швидко витісняють мануфактури з традиційних галузей промисловості.
На середину XIX ст. фабрично-заводське виробництво утверджується в металообробній, текстильній, тютюновій, склодувній, паперовій та інших галузях. Свої позиції, хоча й дещо ослаблені, кріпосним мануфактурам вдалося зберегти в цукроварній та горілчаній промисловості.
Переважна більшість нових підприємств була заснована купцями, які нагромадили в торгівлі необхідний первісний капітал. Серед капіталістів була також певна частина поміщиків, які перебудували своє господарство на новий лад. Новий клас поповнювався, окрім цього, найбільш підприємливими вихідцями із середовища державних селян, яким уряд пішов на ряд поступок і
Могутні позиції в українській промисловості зайняли російські капіталісти, такі, як Серебрякови, Дегтярьови, Ходунови, Шведови, Личкови, Бубнови та ін. Серед українців теж дехто зміг "стати на ноги" і перетворитись на великих підприємців, насамперед Симиренко, Харитоненко, Терещенко, брати Яхненки. У першій половині XIX ст. значно пожвавлюється торгівля, особливо ярмаркова. Найбільші ярмарки були на ті часи в Києві (Контрактовий), в Ромнах (Іллінський), у Сумах (Введенський), у Бердичеві (Онуфріївський), в Єлисаветграді (Георгієвський) та ін. В умовах відсутності транспортних магістралей важливе значення мав чумацький промисел, що забезпечував надходження до чорноморських портів близько 40 млн. пудів зерна щорічно. Водночас чумаки завозили кожного року в Україну 8 млн. пудів солі, перевозили і продавали кам'яне вугілля, залізну руду, цукор та інші товари. Чумацькі перевезення охоплювали на той час велику територію, до Уралу і Середньої Азії. Серед чумаків також відбувалося розшарування, виокремлювалися багаті чумаки-підприємці, які контролювали більшу частину перевезень вантажів. Отже, на середину XIX ст. феодально-кріпосницька система господарювання перебувала в глибокій кризі. Товарно-грошові відносини, які охоплюють всі сфери життя, капіталістичне підприємництво, що набирає сили, одночасно з промисловим переворотом руйнують старі соціально-економічні відносини. Ліквідація феодально-кріпосницької системи стає велінням часу.
- 1.Первісне суспільство на території України (до 40 тис. Років до н. Е.)
- 2. Общинно-родовий лад на території України (40 тис. Р. До н.Е.- 7 ст. До н.Е.)
- 3. Скіфи на Україні
- 4. Рабовласницьке суспільство на території України (7 ст. До н.Е. – 4 ст. До н.Е.)
- 5. Слов’яни великого переселення народів (2-6 ст н.Е.)
- 6. Слов’янська колонізація східної європи (7-середина 9 ст н.Е.)
- 7. Дохристиянська київська русь: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (836-988)
- 8. Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (988-1097)
- 9. Боротьба давньоруських князів за давньоукраїнські землі (1097-1238)
- 10. Монголо-татарська руїна (1238-1242)
- 11.Золотоординське ярмо (1245-1363)
- 12. Боротьба польських, литовських, угорських та ординських феодалів на українські землі у 14 ст.
- 13. Перша українська колонізація Дикого поля (1363-1478)
- 14. 14 Кримсько-татарська Руїна (1478 – 1533 рр.).
- 15. Перший етап другої української колонізації Дикого поля (1533-1569)
- 16. Люблінська унія та її наслідки для України
- 17. Другий етап Другої української колонізації Дикого поля: економіка та етносоціальна структура (1569-1647)
- 18 Заснування Запорізької Січі та його значення для українського суспільства
- 19. Перші козацькі повстання наприкінці 16 ст.
- 20. Визвольний рух в Україні 1600-1647
- 24.Російсько-українська-польсько-кримська війна 1654-1657
- 25.Українська Руїна (1658-1681)
- 26. Правобережжя після Руїни (1681-1699)
- 27. Лівобережжя після Руїни (1681-1699)
- 28. Україна і Пн. Війна (1700-1721)
- 30. Поступове обмеження автономії і скасування Гетьманщини (1708-1764)
- 29. Повстання на Правобережній Україні на початку 18 ст.
- 32. Ліквідація запорізької січі (1775 р.)
- 33. Укр. Землі під владою Речі Посполитої у 1700-1772 рр.
- 35. Поділи речі посполитої у XVIII ст. Та їх наслідки для укр. Сусп.
- 36. Україна доби диктатури дворянства: економічна та етносоціальна структура (1775 – 1861)
- 37. Загальноросійський визвольний рух в Укр. Доби диктатури дворянства
- 38. Національно-визвольний рух в Україні у 60- 90-х роках XIX ст.
- 39 Кримська війна та її наслідки для україни
- 40. Українські землі під владою Австрійської імперії у першій половині XIX ст.
- 41. Реформи 1859-1881 рр в Україні
- 42. Скасування кріпацтва
- 43. Буржуазна індустріалізація в Укр. В другій пол.. Хіх ст.
- 44. Етносоціальна структура українського суспільства другої половини хіх століття.
- 45.Загальноросійський визвольний рух в Україні другої половини XIX століття
- 46. Національно-визвольні рухи в Україні другої половини XIX століття
- 47. Особливості індустріалізації в Україні 1900 –1917
- 48. Визвольний рух в Україні 1900-1904
- 49.Україна доби Першої світової війни
- 50.Революція 1905-1907р
- 51.Політичне життя в Україні 1907-1914 р.
- 52.Причини ,характер і рушійні сили Великої російської та українськох революції 1907-1921
- 53.Лютневе збрйне повстання 1917 року та українське суспільство
- 54..Розвиток революції у березні-жовтні 1917 р.
- 55. Проголошення унр та трете двовладдя в Україні (листопад 1917 р. – січеня 1918 р.)
- 56.Український берестейський мир та відновлення влади Центральної влади .Прихована окупація України військами Центральних держав (січень-квітень 1918р.)
- 57.Гетьман п. Скоропадський (грудень-січень 1918)
- 58. Українська Директорія та інтеграція проти неї Антанти і Рад.Росії(грудень 1918 червень1919)
- 14.11.1918 Р. — червень 1920 р
- 59.Перша редакція “воєнного комунізму”в україні 1919
- 60.Воєнно-політичні події в літку 1919 в березні 1920
- 61.Радянсько-польська ук.Війна 1920 року
- 62.Придушення авторитарно-бюрократичної диктатури Врангеля в криму
- 63.Повстанський рух в Україні(1920-1921)
- 64.Нова економічна політика в Україні(1921
- 65.Утворення срср та участь ук.Народу. У цьому процесі
- 1. Державний статус України в 1921-1922 pp.
- 66. Українізація: суть та наслідки 20-30рр
- 67. Завершення промислової індустріалізації в Україні: соціально-економічна сутність та наслідки (1925-1939рр)
- 68. Колективізація в Україні: соціальна-економічна сутність і наслідки (1929-1939рр.)
- 69. Українські землі під владою Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії.
- 70. Початок Другої світої війни. Приєднання Західної України до срср та її радянізація (вер. 1939- чер. 1941)
- 71. Захоплення україни блоком фашистських держав. Окупаційний режим.
- 72. Антирадянський рух опору в Україні 1941-1944
- 73. Прорадянський рух опору в Україні 1941-1944
- 74. Вигнання військ блоку фашистських держав в Україні 1943-1944
- 75. Національно-визвольний рух у Західній Україні 1944-1953
- 76. Україна доби культури й. Сталіна: відбудова економіки, особлтвості репресивної політики, голо 1946 1947
- 77. Постсталінська модернізації України (1953 – 1964 рр.).
- 78. Економіка Радянської України доби “загальнонародної держави” (1961 – 1985 рр.).
- 79. Історичні події 65 – 85рр.
- 80.Політичний лад Радянської України доби “загальнонародної держави” (1961 – 1985 рр
- 82. Визвольний рух в Україні доби “загальнонародної держави” (1961 – 1985 рр.).
- 83. Реформи м. Горбачова в Україні 1985-1991
- 84. ПІднесення національно-визвольного руху в Україні 1987-1991
- 85. Ліберально-бюрократична революція 1991р. І відновлення незалежності України.
- 86. Становище економіки України доби відновленої незалежності (1991 – 2013 рр.).
- 87. Етносоціальна стр-а доби відновленої незалежності 1991-2012
- 89. Особливості зовн. Політики урядів України доби відновленої незалежності 1991-2012
- 90 - (88) Політичне життя в Україні доби відновленої незалежності (1991 – 2013 рр.).
- 91. Революція 2004р. Та її наслідки.
- 92. Пол. Боротьба в Україні 2005 - поч.2006.
- 93. Вибори березня 2006 та їх безпосередні насліки.
- 94. Пол. Боротьба в Україні квіт. 2006 - серп. 2007р.
- 95. Дострокові парламентські вибори вересня 2007 та їх безпосередні наслідки.
- 96. Президентські вибори 2010 та їх наслідки
- 98. Парламентські вибори 2012 року та їх соціально-економічні та політичні наслідки.