13. Московська держава на межі хvі – хvіі ст. Смута.

XVII століття принесло численні випробування Росії та її державно-сти. Після смерті в 1584 р. Івана Грозного його спадкоємцем і царем став слабкий і хворобливий Федір Іванович (1584-1598). Почалася боротьба за владу всередині країни. Така ситуація викликала не тільки внутрішні суперечності, а й посилені спроби зовнішніх сил ліквідувати дер-дарчу самостійність Росії, Протягом практично всього сторіччя їй приходь-лось відбиватися від Речі Посполитої, Швеції, набігів кримських татар - васалів Османської ім-періі, протистояти католицької церкви , яка прагнула відвернути Росію від православ'я. На початку XVII ст. Росія пережила період, який називають Смутного часу. XVII ст. поклав початок селянським війнам; на це століття припадають заколоти міст, знамените справу патріарха Никона і розкол православної церкви. Тому це століття В.О. Ключевський назвав бун-ташним. Смутного часу охоплює 1598-1613 рр.. За ці роки російською троні побували цар-ський шурин Борис Годунов (1598-1605), Федір Годунов (з квітня по червень 1605), Лжедмитрій I (червень 1605 - травень 1606 рр..), Василь Шуйський (1606-1610), Лжедмитрій II (1607-1610), Семібо-ярщіна (1610-1613). Борис Годунов здобув перемогу в нелегкій боротьбі за престол між представниками вищої знаті і був першим російським царем, який отримав трон не в спадщину, а шляхом виборів на Зем-ському соборі. За своє недовге правління він проводив миролюбну зовнішню політику, вирішивши на 20 років спірні питання з Польщею та Швецією; заохочував економічні та культурні зв'язки з Західною Європою. При ньому Росія просунулася в Сибір, остаточно розгромивши Кучума. У 1601-1603 рр.. на Росію обрушився «голод великий», викликаний неврожаями. Годунов приймав певні заходи щодо організації громадських робіт, дозволив холопам йти від своїх панів, роздавав голодуючим хліб з державних сховищ. Однак поліпшити становище не вдавалося. Посилювало взаємини влади і селян анулювання в 1603 р. закону про тимчасове відновлення Юр'єва дня, що означало посилення кріпацтва. Невдоволення мас вилилося у повстання холопів, яке очолив Бавовна Косолап. Це повстання багато істориків вважають початком Селянської війни. Вищим етапом Селянської війни початку XVII ст. (1606-1607) було повстання Івана Бо-лотнікова, в якому брали участь холопи, селяни, посадські люди, стрільці, козаки, а також приєдналися до них дворяни. Війна охопила Південно-Захід і Південь Росії (близько 70 міст), Нижнє і Середнє Поволжя. Повсталі розгромили війська Василя Шуйського (нового російського царя) під Кромами, Яльцем, на річках угра і Лопасня та ін У жовтні-грудні 1606 р. повсталі обложили Москву, однак через що почалися розбіжностей - зради дворян зазнали пора-ються і відступили до Калузі, а потім до Тули. Влітку-восени 1607 р. разом з загонами холопа Іллі Горчакова (Ілейко Муромця,?-Ок. 1608) повсталі боролися під Тулою. Облога Тули продол-тулилася чотири місяці, після чого місто було здано, повстання придушене. Болотников був засланий в Каргополь, засліплений і втоплений. У такий гострий момент була зроблена спроба польської інтервенції. Правлячі кола Речі Посполитої й католицької церкви мали намір розчленувати Росію і ліквідувати її го-сударственной самостійність. В прихованій формі інтервенція висловилася в підтримку Лже-Дмитра I і Лжедмитрія II. Відкрита інтервенція під керівництвом Сигізмунда III почалася при Василь Шуйський, коли у вересні 1609 р. був обложений Смоленськ і в 1610 р. відбувся похід на Москву та її захоплення. До цього часу Василь Шуйський був повалений дворянами з престолу, і в Росії настав міжцарів'я - Самбірщина. Боярська дума пішла на угоду з польськими окупантами і схилилася призвати на російський престол польського короля малолітнього Владі-слава, католика, що було прямою зрадою національних інтересів Росії. Крім того, влітку 1610 р. почалася шведська інтервенція з метою відірвати від Росії Псков, Новгород, се-веро-західні і північно-російські області.