Малі розвинуті країни Західної Європи

1. Країни Північної Європи. Норвегія, Швеція, Фінляндія утворюють єдиний територіальний масив, займаючи Скандинавський півострів. Данія розташована в материковій частині Європи. До її складу на правах острова входить Гренландія. Ісландія — острівна країна.

За державним ладом Норвегія, Данія та Швеція — конституційні мона­рхії, решта країн — республіки.

Країни Північної Європи мають значний природно-ресурсний потенці­ал. Родовища залізних руд розміщені у країнах Скандинавського півострова. Крім того, тут є значні запаси мідних (Фінляндія), хромітових руд, ванадію, молібдену, титану, цинку, сірки, апатитів. Гірше країни регіону забезпечені паливними ресурсами. Норвегія та Данія добувають нафту й газ у Північному та Норвезькому морях, кам'яне вугілля є на архіпелазі Шпіцберген (Норве­гія), буре вугілля — у Фінляндії та Данії. Норвегія та Швеція мають значні гідроресурси.

За національним складом населення країни Північної Європи є одно-національними. Через суворі природні умови густота населення є найниж­чою в Європі й не перевищує 22 особи на 1 км кв., а в Ісландії — 3 особи на і км кв. Розміщується населення, в основному, у південних районах країн. Найбільш рівномірно заселена Данія. Рівень урбанізації високий. Міське заселення становить від 2/3 до 4/5 і концентрується переважно у столичних агломераціях. Природний приріст населення дуже низький і коливається в межах 2-4%.

Господарство. У другій половині XX ст. галузями міжнародної спеціа­лізації Фінляндії були виробництво паперу й целюлози, Норвегії— кольорова металургія та виробництво целюлози, Швеції — чорна металургія, Данії — переробка сільськогосподарської сировини. Ісландія, як і раніше, спеціалізується на рибальстві (промисел оселедців і тріски). Швидкими темпами розви­вається в усіх країнах, крім Ісландії, машинобудування.

ПЕК країн регіону, крім Норвегії та Данії, орієнтується на імпортні па­ливні ресурси — нафту, газ і вугілля. В енергетиці скандинавських країн ве­лику роль відіграють ГЕС, АЕС. Ісландія для виробництва електроенергії ви­користовує термальні ресурси.

Машинобудування представлене електротехнічними галузями та судно­будуванням. Крім того, у Норвегії виробляють устаткування для нафтопро­мислів, у Швеції— верстати й будівельну техніку, автомобілі, у Фінляндії — устаткування для целюлозно-паперової промисловості, в Данії розвивається точне машинобудування.

У галузевому складі хімічної промисловості переважають лісохімія та основна хімія. У кінці XX ст. у країнах регіону швидкими темпами почала розвиватися нафтопереробна промисловість (див. рис. 49).

Рис. 49. Основні промислові центри Північної Європи

У структурі сільського господарства Північної Європи переважає тва­ринництво м'ясо-молочного напряму, в Ісландії — м'ясо-молочне вівчарство. Землеробство представлене вирощуванням кормових (пшениця, жито, ячмінь) та технічних (картопля, цукрові буряки) культур. В усіх країнах тради­ційно розвинуте рибальство.

Рис. 50. Рибальство — традиційна галузь господарства країн регіону

Найважливішим видом транспорту в регіоні є морський, велику роль у пасажироперевезеннях відіграє повітряний транспорт. Розвивається мережа трубопроводів.

У зовнішньоекономічній діяльності основними торговими партнерами країн Північної Європи є інші країни Західної Європи та США. Фінляндія, Швеція, Да­нія є членами ЄС, а Данія, Норвегія та Ісландія — НАТО.

У структурі експорту переважають продукція машинобудування, папір, целюлоза, деревина, руди і вироби з металу. 3/4 експорту Ісландія складають рибні вироби.

2. Країни Середньої Європи. Малі країни Середньої Європи розташо­вані у різних частинах регіону. Бельгія та Нідерланди мають вихід до Північ­ного моря. Люксембург, Австрія, Швейцарія та країна-карлик Ліхтенштейн займають внутрішнє положення, Ірландія — острівна країна. Усі країни ме­жують з високорозвинутими країнами Західної Європи, що сприяє тісним економічним зв'язкам з ними.

За державним ладом переважають конституційні монархії (Бельгія, Люксембург, Ліхтенштейн, Нідерланди). Австрія, Швейцарія та Ірландія — республіки.

Природо-ресурсний потенціал малих країн Середньої Європи незнач­ний. Власні родовища природного газу є тільки в Нідерландах. Австрія та Швейцарія володіють значними гідроенергоресурсами. Достатні запаси залі­зних руд є тільки в Австрії, а запаси кольорових металів незначні в усіх краї­нах і взагалі відсутні в Нідерландах.

За національним складом населення всі країни, крім Бельгії та Швей­царії, є однонаціональними. Природний приріст дуже низький, для країн характерний імпорт дешевої робочої сили. Рівень урбанізації дуже висо­кий. Офіційно у Швейцарії та Австрії в містах проживає відповідно 62% і 58% населення, проте навіть у сільській місцевості панує міський спосіб життя.

Міста малих країн Середньої Європи давні і є історичними та архітектурними пам'ятками. Серед країн Європи Нідерланди і Бельгія заселені найгустіше, середня густота становить відповідно 371 осіб на 1 км та 338 осіб на 1 км .

Господарство. Усі країни належать до високорозвинутих, тільки Ірлан­дія — середньорозвинута держава. Вдалий вибір спеціалізації, широка участь у міжнародному поділі праці, нагромаджений досвід промислового розвитку і постійне його збагачення, а також випереджаючий розвиток науково-технічних і технологічних досягнень забезпечує їм доволі сильні позиції в економіці Західної Європи. Тільки Ірландія характеризується помітно ниж­чим рівнем розвитку економіки, але в кінці XX ст. темпи її розвитку були найвищими в зоні євро.

Промисловість — головна галузь господарства країн.

ПЕК малих країн Середньої Європи (за винятком Нідерландів) орієнту­ється на імпортні енергоресурси. В Австрії та Швейцарії у виробництві елек­троенергії переважають ГЕС. У Бельгії, Нідерландах і Швейцарії є АЕС.

Металургійний комплекс переживає кризу через нестачу власної сиро­вини та палива. Чорна металургія на 2/3 використовує руди з Африки, Авст­ралії та Америки. Бельгія та Люксембург входять до групи країн — найбільших експортерів сталі серед країн Західної Європи. Високо розвинута чорна металургія також у Нідерландах. У кольоровій металургії найбільше розви­нута алюмінієва промисловість на привізних бокситах (Швейцарія, Нідерла­нди, Бельгія). Крім того, виплавляють мідь, кобальт, свинець. Бельгія — один з найбільших експортерів кольорових металів Західної Європи.

Машинобудування — провідна галузь промисловості. Електротехніка — складний багатогалузевий комплекс, що займається випуском електронної, радіо- й телефонної апаратури, енергетичного обладнання. Найбільшого роз­витку вона набула в Нідерландах (телевізори, радіоприймачі, комп'ютери, електронне медичне і телекомунікаційне обладнання). Високо розвинута ця галузь і в інших країнах. В Австрії та Швейцарії розвинуте важке машинобу­дування. Швейцарія займає одне з перших місць в Європі за виробництвом годинників, 95% яких іде на експорт. Суднобудування розвинуте в Нідерлан­дах.

Нафтохімічна промисловість розвинута в Нідерландах і Бельгії. Швей­царія спеціалізується на виробництві фармацевтичних продуктів.

Харчова промисловість найвищого розвитку досягла у Нідерландах (1/4 світового експорту вершкового масла, сиру, 2/3 згущеного молока) та Швей­царії (сири, шоколад, харчові концентрати) (див. рис. 51).

Рис. 51. Основні промислові центри країн Середньої Європи

Сільське господарство — теж розвинута галузь, що має високу продук­тивність. Аграрна політика країн регіону спрямована на збереження природ­ного середовища та одержання екологічно чистої продукції.

У галузевій структурі переважає тваринництво м'ясо-молочного напряму, тільки в Бельгії та Австрії воно має молочно-м'ясний напрям. За експортом живої худоби та м'яса Ірландія займає одне з перших місць у Європі та світі.

Найважливіші сільськогосподарські культури — кормові (пшениця, овес). Під ними зайняті більші площі ніж під продовольчими культурами. Вирощують також цукрові буряки, кукурудзу, картоплю. В Австрії, Швейца­рії та Люксембурзі займаються виноградарством, у Нідерландах — квітни­карством.

Рибальство найбільш розвинуте в Ірландії.

Транспорт відіграє дуже важливу роль у розвитку господарства малих країн Середньої Європи. У Бельгії, Нідерландах та Ірландії у зовнішніх зв'язках провідну роль відіграють морський (порти Роттердам, Антверпен) та авіаційний. Річковий транспорт використовується для внутрішніх і зовнішніх перевезень вантажів у Бельгії, Нідерландах та Австрії. Найважливіші водні артерії — Рейн і Дунай. У Швейцарії та Австрії найбільше значення мають автомобільний та залізничний транспорт. Автомобільний транспорт розвину­тий в усіх країнах.

Зовнішньоекономічна діяльність країн дуже різноманітна. З-поміж ста­тей експорту переважає продукція машинобудування, металургії, хімічної та харчової промисловості. В імпорті — сировина, енергоносії та напівфабрика­ти. Країни підтримують дуже тісні економічні зв'язки між собою, а також з ФРН та Великобританією. Швейцарія та Люксембург надають кредитно-фінансові послуги. Туризм — одна із провідних ланок доходу всіх країн. В Австрії та Швейцарії прибутки від туризму найвищі у світі в розрахунку на одного жителя. Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ірландія — члени ЄС, а країни Бенілюксу (спільна назва Бельгії, Нідерландів, Люксембургу) _є членами НАТО.

3. Країни Південної Європи. Країни займають дуже вигідне положен­ня на островах і півостровах Середземного моря, на перетині шляхів між Єв­ропою та Африкою, країнами Близького Сходу.

Рис. 52. Бібліотека одного з монастирів у Мадриді

За державним ладом половина країн — конституційні монархії (Ватикан — теократична).

Мінеральні ресурси регіону не дуже різноманітні: кам'яне (Іспанія) та буре (Греція) вугілля, мідь, боксити, ртуть, вольфрам, олово, цинк, уран (Португалія), нікель, хром. Запаси їх, особливо в Іспанії, обмежені, тому гос­подарство орієнтується на імпортну сировину.

Середня густота населення коливається від 71 особи на 1 км кв. у Греції до 109 осіб на 1 км кв. у Португалії, але розміщується воно нерівномірно.

Найбільша густота населення на узбережжях — до 150 осіб на км кв. Природний приріст населення дуже низький — від 0 до 1%о щорічно. Більше половини населення проживає в містах, найбільше міського населення в Іс­панії (67%). Проте великих агломерацій у Південній Європі, крім Італії, не­має. Найкрупніші міста — столиці.

Господарство. Країни Південної Європи, в основному, індустріально-аграрні й характеризуються помітно нижчим рівнем продуктивних сил та економіки в цілому. Проте за останні 30 років вони розвивалися доволі висо­кими темпами і дещо збільшили свою питому вагу в економіці Західної Єв­ропи. А Іспанія посіла 5 місце в Західній Європі та увійшла до першої десят­ки економічно розвинутих країн світу. В економіці всіх країн сильні позиції мають іноземні монополії. Значну роль в економіці країн регіону відіграє міжнародний туризм.

Промисловість — провідна галузь господарства. На відміну від інших країн Західної Європи, в усіх країнах найбільшого розвитку досягла добувна промисловість: видобуток мідних, вольфрамових (Португалія виробляє 10% вольфрамового концентрату в світі), уранових, олов'яних, нікелевих, хромо­вих руд, бокситів, ртутних руд (Іспанія посідає перше місце у світі за її видо­бутком), вугілля.

Обробна промисловість найбільше розвинута в Іспанії (судно-, автомо­білебудування, виробництво верстатів, електрообладнання, електроніка, ме­талургія, хімічна промисловість). В інших країнах розвивається суднобуду­вання й судноремонт (міжнародний судноремонтний центр розміщується в Лісабоні), чорна і кольорова металургія. В Португалії монтують автомобілі з імпортних деталей і частин, виробляють деякі види верстатів на експорт, роз­виваються хімічна, нафтопереробна й нафтохімічна промисловість.

Традиційними галузями промисловості країн Південної Європи є текс­тильна та харчова, хоча їх значення останнім часом зменшилося. Португалія займає перше місце у світі за збором і вивозом натурального корку, Іспа­нія — перше місце у світі за виробництвом оливкової олії, третє місце за ви­робництвом вина. В усіх країнах розвивається рибо- та овочеконсервна про­мисловість (див. рис. 53).

Рис. 53. Основні промислові центри країн Південної Європи

Сільське господарство. В аграрних відносинах Південної Європи краї­нам притаманні залишки доринкових відносин: тут можна побачити і найми­тів з наділами, і поміщицькі маєтки, і дрібні напівнатуральні господарства. Тому вони мають значно нижчі показники спеціалізації аграрних виробництв, нижчу товарність, ніж інші країни Західної Європи.

Провідну роль відіграє рослинництво, тому Південну Європу часто на­зивають «садом» і «городом» Європи. Тут вирощують пшеницю, цукровий буряк, бавовну, кукурудзу, рис, картоплю, займаються субтропічним садів­ництвом і виноградарством. У тваринництві розводять велику рогату худобу, свиней, овець. В усіх країнах займаються рибальством.

Транспорт регіону надзвичайно розвинутий, особливо автомобільний. Зростає роль повітряного транспорту. Морський транспорт— традиційний для країн регіону. Він обслуговує внутрішні і зовнішні перевезення. Греція посідає третє місце у світі за тоннажем морських суден.

Зовнішньоекономічні зв'язки країни півдня Європи підтримують між со­бою та країнами-членами ЄЄ, експортуючи натуральний корок, вина, рибні консерви, цитрусові, виноград, а також продукцію легкої промисловості (швейні вироби, текстиль) та мінеральну сировину. Іспанія експортує проду­кцію машинобудування (судна та автомобілі). Великі країни регіону є члена­ми ЄС та НАТО.