Порівняльна характеристика Німеччини та Великобританії

Федеративна Республіка Німеччина

Столиця — Берлін

Населення — 80,2 млн. осіб (2000р.)

Площа — 356,8 тис. км кв.

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії

Столиця — Лондон

Населення — 59,0млн. осіб (2000р.)

Площа — 244,1 тис. км кв.

1. Економіко-географічне положення. Німеччина і Великобританія займають вигідне ЕГП, хоча між ними є певні відмінності. ФРН розташована на перехресті транспортних шляхів, найважливіші з яких мають широтний напрям. Вони є найкоротшими шляхами із країн Західної Європи до Центральної. Особливе значення для країни має прямий вихід до Північного моря, на узбережжі якого є декілька портів світового значення (Гамбург).

Великобританія — острівна країна. Вона розміщена на схрещенні міжнародних морських шляхів. ЕГП країни покращилося після завершення будівництва тунелю, який прокладено у найвужчому місці протоки Ла-Манш і з'єднує о. Великобританію з материком.

ФРН — федерація історичних німецьких земель. Після об'єднання у 1990 р. двох німецьких країн у єдину державу їх нараховується 16. Кожна із земель має свою конституцію, свої парламенти та уряди, але вся повнота законодавчої влади в державі належить двопалатному парламенту, а виконавчу владу здійснює уряд, очолюваний федеральним канцлером. За державним ладом ФРН — федеративна республіка.

До складу Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії входять Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія. Великобританія очолює Британську Співдружність націй, до складу якої входять 50 колишніх англійських колоній і сучасних володінь. За державним ладом Великобританія — парламентська монархія, в якій законодавча влада належить монарху і парламенту, реальна влада — Кабінету міністрів, який формує правляча партія.

Обидві країни є членами ЄС та НАТО.

2. Природні умови і ресурси. Природні ресурси обох країн обмежені й виснажені, оскільки експлуатуються протягом тривалого часу. В обох країнах є значні запаси кам'яного вугілля, яке добре коксується. У Великобританії з шельфу Північного моря добувають нафту та природній газ, а в Німеччині, крім кам'яного, розробляють родовища бурого вугілля. Країни багаті на запаси калійної та кухонної солей.

Родовища залізної руди практично вичерпані й на сучасному етапі не мають великого значення. У Великобританії є незначні родовища свинцево-цинкових, мідних і олов'яних руд (див. рис. 34).

Рис. 34. Мінеральні ресурси Великобританії та Німеччини

3. Населення. На чисельність населення Німеччини, на відміну від Великобританії, значною мірою вплинула Друга світова війна, під час якої загинуло 10 млн. осіб. Однак країна швидко відновила кількість населення завдяки поверненню 11 млн. німців з територій, які внаслідок зміни кордонів Німеччини у 1945 р. відійшли до інших країн. Зараз триває повернення до Німеччини німців з Росії та Казахстану. Природний приріст як у Великобританії, так і в Німеччині дуже низький, декілька років навіть спостерігалося скорочення чисельності населення.

ФРН — однонаціональна країна, а у Великобританії, крім англійців (80%), живуть шотландці, уельсці (валлійці), ірландці. Ці народи зберегли свої звичаї, культуру та релігію. У Великобританії проживає значна кількість вихідців із колишніх колоній.

Розміщується населення нерівномірно, найбільше воно сконцентроване у промислово розвинутих частинах країн. Середня густота населення майже однакова — близько 230осіб/км кв. У той же час у Рурі (ФРН) густота населення досягає 2000 осіб/км кв. У Великобританії найгустіше заселена Англія (350 осіб/км кв.).

Обидві країни виділяються надзвичайно високим рівнем урбанізації. У містах. Приблизно третя частина городян живе у великих містах і агломераціях. У обох країнах сформувалися мегаполіси.

У структурі зайнятості населення приблизно 60% у Німеччині і 70% у Великобританії працює у сфері послуг, частка працюючих у промисловості скоротилася до 37,7% у Німеччині та 27% у Великобританії, у сільському господарстві зайнято відповідно 4% та 2%.

4. Загальна характеристика господарства. Обидві країни належать до найрозвинутіших країн світу, входять до складу «великої сімки». їхня економіка має постіндустріальний характер. Проте Німеччина значно випереджає Великобританію в економічному розвитку. ФРН — найбільш розвинута країна Західної Європи, саме вона виробляє 30% ВНП країн ЄС, та займає третє місце за обсягом ВНП у світі (8% світового) після США та Японії. її часто називають «локомотивом» Західної Європи.

Стабільні темпи розвитку економіки ФРН не знизилися навіть після 1990 р., коли до її складу ввійшла НДР. Східна Німеччина розвивалася на засадах централізовано планової економіки і була тісно пов'язана з іншими країнами соціалістичного табору. Після об'єднання виникла необхідність структурної перебудови і науково-технічного оновлення промисловості Східної Німеччини. Це вимагає від уряду значних затрат, які в перспективі зможуть дати відчутний ефект.

Великобританія, втративши майже всі колонії після Другої світової війни, а відповідно й джерела сировини для традиційних галузей промисловості, у 50-70 рр. XX ст. втратила свої позиції в Західній Європі і світі. Однак з 1982 р. темпи економічного розвитку зростали, а з 1985 р. почалося піднесення господарства. Успіхи 80-х років у розвитку британської економіки називають «англійським дивом». За цей час чималі кошти було вкладено у переоснащення економіки з урахуванням досягнень НТР, були залучені іноземні капітали та посилені зв'язки з країнами Західної Європи.

У міжнародному поділі праці обличчя обох країн визначає промисловість, у структурі якої переважають галузі, що випускають науко- і технологомістку продукцію, зорієнтовану на зовнішні ринки. Найбільші монополії країн є транснаціональними.

5. Промисловість. На відміну від Німеччини, промисловість Великобританії характеризується високим рівнем монополізації. У багатьох галузях провідними є одна-дві монополії.

У структурі паливно-енергетичного комплексу обох країн переважають нафта й газ, але ФРН доводиться їх імпортувати. Частка вугілля у паливно-енергетичному балансі знизилася. Основою енергетики є ТЕС і АЕС, останні виробляють 29% електроенергії у Німеччині і 10% у Великобританії.

Чорна металургія країн майже цілком залежить від привізної сировини, тому нові заводи розміщені у приморських містах. Металургійні комбінати в Німеччині розміщуються у Рурі і Саарі, Бремені, у Баварії та Нижній Саксонії. Металургія Великобританії зосереджена у Центральній Англії та приморських містах Уельсу і північного сходу. 30% продукту металургії Німеччини йде на експорт. Кольорова металургія ще більше орієнтується на привізну сировину (мідь, алюміній). Виплавка цинку, свинцю прив'язані до власних родовищ.

Машинобудування є провідною галуззю промисловості обох країн. Але машинобудування Німеччини має більшу експортну орієнтацію, особливо це стосуються продукції загального машинобудування, автомобілебудування, виробництва обчислювальної техніки, промислового устаткування. Автомобільна промисловість дає близько 1/10 продукції обробної промисловості та 17% експорту. Країна посідає перше місце в Європі та третє у світі за розвитком суднобудування. За експортом машинобудівної продукції ФРН займає перше місце у світі. основні райони і центри — Рур, Мюнхен, Дюссельдорф, Берлін, Нюрнберг, Мангайм, Гамбург.

Серед галузей машинобудування Великобританії переважає виробництво технологічного устаткування, тракторів, приладів, верстатів. Розвинуті також автомобіле-, судно-, тепловозо- та електровозобудування. Країна має потужну авіаракетну промисловість, продукція якої значною мірою експортується. Основні центри зосереджені в межах Англійського мегалополісу (Див. рис. 35, 36).

Рис. 35. Основні центри чорної, кольорової металургії та машинобудування Німеччини

Рис. 36. Основні центри чорної, кольорової металургії та машинобудування Великобританії

Хімічна промисловість має багатогалузеву структуру і в обох країнах зорієнтована на експорт. У Великобританії 1/3 продукції цієї галузі експортується, а Німеччина за її експортом займає перше місце у світі, а за обсягом виробництва поступається тільки США (див. рис. 37, 38).

Рис. 37. Основні центри хімічної, нафтопереробної, легкої та харчової промисловості Німеччини

Рис. 38. Основні центри хімічної, нафтопереробної, легкої та харчової промисловості Великобританії

6. Сільське господарство. Якщо в Німеччині в сільському господарстві переважають фермерські господарства, то у Великобританії збереглися поміщицькі землеволодіння, власники яких здають землю в оренду. На відміну від інших країн, у сільському господарстві країни переважно працюють наймані робітники. Сільське господарство Великобританії, як і Німеччини є одним з найпродуктивніших і найкраще оснащених у світі. Незважаючи на те, що в цій галузі господарства зайнята незначна частка населення, обидві країни на 70% (ФРН) і 75% (Великобританія) забезпечують себе продуктами харчування. Решту продовольства країнам доводиться імпортувати.

Провідною галуззю сільського господарства обох країн є тваринництво, в якому найбільше значення має скотарство, розвиваються також свинарство та птахівництво. У рослинництві вирощують високоврожайні сорти пшениці, ячменю, жита, цукрових бурякіз, картоплі. У Німеччині вирощують овочі, на півдні країни – виноград і хміль. Останній став національною культурою, оскільки використовується у пивоварінні (див. рис. 39).

Рис. 39. Сільське господарство Великобританії та Німеччини

7. Транспорт. В обох країнах у внутрішніх перевезеннях переважає автомобільний транспорт (див. рис. 40). Значну роль у Німеччині відіграє річковий транспорт, оскільки найбільші річки з'єднані каналами, що дає можливість перевозити вантажі у широтному напрямі. На півдні Німеччини збудовано канал Майн — Дунай, який дозволив створити транс'європейську річ-козу магістраль від Північного до Чорного моря. Зовнішні економічні зв'язки в обох країнах обслуговує переважно морський транспорт. У Великобританії він забезпечує й внутрішні перевезення. Зростає роль трубопровідного транспорту, особливо у Великобританії.

Рис. 40. Транспортна розв'язка у Великобританії

8. Зовнішні економічні зв'язки. За загальним обсягом зовнішньої торгівлі ФРН займає друге, а за обсягом товарного експорту — перше місце у світі. У 90-ті роки XX ст. частка Великобританії у світовому торгівельному обороті зменшилася майже вдвічі, хоча і на сьогодні залишається важливою складовою господарської діяльності країни. Головними партнерами Німеччини і Великобританії у зовнішньоекономічній діяльності є країни ЄС та США. У структурі зовнішніх зв'язків значне місце займає вивіз капіталу, у той же час господарство Великобританії залежить від іноземних інвестицій, серед яких 2/3 належать США.

В експорті ФРН домінує продукція сучасної обробної промисловості: автомобілі, електротехнічні вироби, оптика, устаткування, прилади, товари широкого вжитку. Експорт Великобританії на 90% формується за рахунок продукції промисловості, сільського господарства та продажу інтелектуальної власності.