Це цікаво

Китайська писемність базується на ієрогліфах, більшість з яких залишаються незмінними впродовж 2 тис. років. Загальна їхня кількість невідома. Для читання газет достатньо знати 3 тис. знаків. У словнику середнього об'єму їх нараховується 8 тис, а великий словник XVII ст. містить 47 тис. ієрогліфів.

Показником перенаселеності країни є кількість сільськогосподарських ресурсів на душу населення. На кожного китайця припадає орних земель у 4 рази, а лісів — у 8 разів менше, ніж на 1 особу на Землі в цілому. Експерти вважають, що у 30-х роках XXI ст. населенню Китаю не вистачатиме води.

Економічний потенціал Китаю у кінці 90-х років XX ст. виріс ще більше. Весь період 80-90-х років КНР домінував у світі за темпами розвитку (+10%), у ці ж роки відбувався «механічний» приріст його могутності: у 1997 р. частиною країни став Гонконг, який займав 9-те місце у світі за вартістю експорту, а у 1999 р. — Аоминь. Не можна не враховувати «великої економіки» Китаю, тобто значних капіталовкладень у країни Південно-Східної Азії, де сильна китайська діаспора.

Починаючи з 1990 р., швидко розвивається чорна металургія Китаю, бо промисловість і будівництво потребують значної кількості металу. Китай вийшов на 1-е місце у світі за виробництвом сталі, залишаючись при цьому значним її імпортером. Вважається, що якщо такі високі темпи розвитку чорної металургії збережуться, то до 2020 р. Китай цілком задовольнятиме свої потреби в чорних металах.

Японія

Столиця — Токіо

Населення — 126 млн. осіб (2000 р.)

Площа — 372,2 тис. км

1. Географічне положення. Японія розташована поблизу далекосхідних кордонів Росії, країн Корейського півострова, КНР. До головних островів країни — Хонсю, Кюсю, Сікоку та Хоккайдо, що витягнуті у вигляді дуги з північного сходу на південний захід на 3400 км — прилягають понад 6,8 тис. дрібних. Це морська держава, для якої Тихий океан — універсальна та зручна дорога в усі кінці світу. А вигідно розташовані дрібні острови далеко висувають південні та східні кордони Японії у Тихому океані.

Таке географічне положення зумовлює своєрідність історичного та соціально-економічного розвитку Японії, специфічні риси її господарства.

2. Природні умови та ресурси, Японія — гірська країна, розташована у сейсмічному поясі (понад 200 вулканів, з них 40 — діючі). Крім землетрусів, для Японських островів характерні цунамі та часті тайфуни. Низовини займають всього 1/3 території. Найбільша рівнина Канто простягнулася вздовж Токійської затоки.

Клімат мусонний, помірний на півночі та субтропічний на півдні.

Японія бідна на мінеральні ресурси. Промислове значення мають низькокалорійне кам'яне вугілля, незначні запаси газу, нафти, мідних та свинцевих руд, миш'яку, вісмуту, цинку, доломіту, гіпсу, вапняків. Потреби в більшості видів мінеральної сировини забезпечуються за рахунок імпорту, міді — на 75%, залізної руди — на 99,9%, кам'яного вугілля — на 90%, більше ніж на половину — свинцю і цинку (див. рис. 74).

Рис. 74. Мінеральні ресурси Японії

3. Населення. Ще недавно для Японії була характерна висока народжуваність і, відповідно, високий природний приріст населення. Зараз народжуваність різко скоротилася, і країна перейшла до першого типу відтворення населення. Це стало можливим через високі темпи урбанізації та державну політику контролю за народжуваністю. Саме Японія відрізняється найвищою у світі тривалістю життя (близько 80 років).

Японія — густонаселена країна. Середня густота населення — 330 осіб/км кв.. Однак населення розміщуються нерівномірно. Якщо на півночі Хоккайдо проживає не більше 70 осіб/км , то у прибережних районах — понад 500 осіб/км кв.. За національним складом країна належить до однонаціональних: 99% населення — японці.

Рівень урбанізації дуже високий, 80% населення живе в містах. В Японії 11 міст-мільйонерів. Особливо великі розміри столичної агломерації Кейхин (Токіо, Йокогама, Кавасакі, Тиба), населення якої становить близько 30 млн. осіб. На тихоокеанському узбережжі міські агломерації зливаються у величезний мегалополіс Токайдо, що простягнувся на 600 км від Токійської до Осакської затоки. Він займає перше місце у світі за кількістю населення (близько 65 млн. осіб).

Економічно активне населення становить 50%. У промисловості зайнято понад 13%, у сільському господарстві — 20%, у невиробничий сфері — 40%. Трудові ресурси характеризуються дуже високим рівнем кваліфікації.

4. Загальна характеристика господарства. Японія — найрозвинутіша країна Азії, займає друге місце серед розвинутих країн світу після США за економічним розвитком та третє місце за експортом продукції після США і ФРН. Нарівні із США та Західною Європою країна стала третім центром економічного суперництва у світі.

Рис. 75. Середньорічні темпи росту ВНП Японії у кінці XIX та у XX ст.

Ще в 1948 р. частка Японії в капіталістичному промисловому виробництві становила 1%. Які ж причини швидкого виходу переможеної країни з пережитками феодалізму на провідне місце в економіці світу? На першому етапі реформування економіки Японія використовувала науково-технічні досягнення країн Заходу і надзвичайно швидко впроваджувала їх у виробництво. Низька заробітна платня робітників дозволяла японським виробникам успішно конкурувати на світовому ринку. На другому етапі країна перейшла де інтенсивного розвитку власних наукових досліджень, розвитку найбільш наукомістких галузей промисловості. Це, у поєднанні з низькими військовими витратами (не більше 1% національного доходу), зміцнило позиції Японії на світовому ринку. Зараз у країні створюються 19 технополісів, збудоване перше наукове містечко Цукуба.

Наприкінці 80-х років XX ст. в Японії склалося унікальне господарство з якому поєднуються високоінтенсивні виробництва (енерго- та ресурсозберігаючі, що базуються на «високих технологіях») і невиробнича сфера, орієнтована на високі світові стандарти якості життя. При цьому заробітна плата стала однією з найвищих у світі.

Важливою рисою економіки Японії є співіснування значної кількості дрібних підприємств з великими концернами. Шість основних промислово фінансових груп («Міцубісі», «Міцуї», «Сумімото», «Дайїті-Кангін», «Фудзі», «Санйо») контролюють практично усі сфери економічного життя країни. Дрібні підприємства виступають субпідрядниками монополій, на них зайнято близько 30% економічно активного населення.

5. Промисловість. Важливою рисою географії важкої промисловості Японії стало формування великих міжгалузевих комплексів-комбінатів (енерго-нафтохімічних, металурго-енерго-хімічних, хіміко-металурго-машинобудівних тощо). На початок 90-х років їх було понад 20. Найбільші з них включають не один десяток великих заводів. Усі вони розміщені на узбережжі, біля добре обладнаних портів і орієнтовані на переробку імпортної сировини та випуск, головним чином, конструкційних матеріалів й хімічних речовин. У зв'язку з цим для Японії характерна висока територіальна концентрація виробництва.

У паливно-енергетичному балансі Японії переважає нафта (57%), яку постачають, в основному, ОАЕ, Саудівська Аравія та Індонезія. Останнім часом зростає частка газу, який імпортується із країн Південно-Східної Азії. Основну кількість електроенергії виробляють ТЕС. У країні збудовано 20 АЕС, 6 геотермальних станцій, є установки теплопостачання на основі спалювання побутових відходів, робляться спроби використання енергії припливів, Сонця тощо.

Японія — лідер світової чорної металургії. Металургійні комбінати розміщені на узбережжі, що забезпечує дешеву доставку сировини та палива, і сконцентровані на півночі о. Кюсю та на о. Хонсю. Кольорова металургія представлена виплавкою міді, алюмінію, свинцю, цинку. За виплавкою міді та алюмінію країна поступається тільки США.

У світовому виробництві машин і устаткування частка Японії становить понад 10,%, четверта частина яких йде на експорт. Провідними галузями є електромашинобудування, де половину продукції дає радіоелектроніка, автомобіле- та суднобудування (перше місце у світі), загальне машинобудування (виробництво верстатів та устаткування). Список виробів, що дають можливість Японії утримувати лідерство на світових ринках, постійно змінюється. У 80-ті роки ними були нові моделі автомобілів, радіоапаратура, відеомагнітофони, телевізори, побутова електроніка, фотоапарати. На сучасному етапі основою машинобудування стали наукомісткі виробництва: інтегральні схеми і персональні комп'ютери, промислові гнучкі виробничі системи й роботи, насичені електронікою верстати та автоматичні лінії, аерокосмічна техніка, медичне устаткування тощо. Освоєно нові види електронного устаткування для торгівлі, інформаційного обслуговування готелів, контролю за станом навколишнього середовища, найновішої копіювальної техніки тощо. Головні виробничі потужності машинобудування зосереджені у межах Тихоокеанського промислового поясу, особливо мегалополісу Токайдо (див. рис. 76).

Рис. 76. 0сновні центри чорної металургії та машинобудування Японії

За обсягом хімічного виробництва Японія поступається тільки США і, за деякими видами продукції, — ФРН. Особливе значення має виробництво синтетичних смол, пластмас, кислот, фарб, мінеральних добрив, отрутохімікатів, медикаментів, композиційних матеріалів (див. рис. 77).

Рис. 77. Основні центри хімічної, нафтопереробної, лісової, легкої та харчової промисловості Японії

6. Сільське господарство. Для сільського господарства Японії характерне дрібне землеволодіння. Загальна площа земель невелика, але значна частка посівних площ дає два, а в деяких районах навіть три врожаї на рік. У галузевій структурі переважає рослинництво, основною культурою якого є рис. Близько 78% селянських господарств вирощують тільки цю культуру. Крім рису, із зернових культур вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, але в незначній кількості. Розвинуте овочівництво, особливо у приміських зонах. З технічних культур поширені чай, тютюн, цукровий буряк на півночі, а на півдні— цукрова тростина. Основа харчування японців — білкові продукти моря. Тваринництво розвинуте порівняно слабо, тому що населення мало споживає молока та м'яса. Але останнім часом змінюється структура харчування, що зумовлює інтенсивний розвиток цієї галузі сільського господарства. Характерною рисою тваринництва Японії є відсутність власної кормової бази, тому більша частина кормів імпортується (див. рис. 78). У цілому сільське господарство країни забезпечує потреби населення у продовольстві лише на 75%. Японія — найбільший імпортер сільськогосподарської продукції у світі.

Рис. 78. Сільське господарство Японії

Першорядне значення для забезпечення населення продуктами харчування, а ряду галузей — сировиною, має рибна промисловість. Японія за видобутком морепродуктів поступається тільки Китаю.

7. Транспорт. Японія володіє найсучаснішим за технічним оснащенням у світі морським флотом, посідає 3-є місце за його тоннажем. Сім японських портів входять до 25-ти найбільших у світі.

За розмірами вантажних перевезень автомобільний транспорт майже удвічі перевищує залізничний. Японія володіє однією з найпередовіших залізниць у світі (висока частка електрифікованих і швидкісних доріг). Значення залізничного транспорту зросло після завершення будівництва тунелю, завдовжки 54 км, який з'єднав острови Хонсю та Хоккайдо.

Зовнішні перевезення пасажирів обслуговує повітряний транспорт.

Рис. 79. Поїзд на магнітній подушці — приклад впливу НТР на транспорт

8. Зовнішні економічні зв'язки. Японія торгує з країнами всіх континентів, але основний торговий партнер країни — США. Активні торговельні зв'язки склалися з країнами Південно-Східної Азії та країнами Перської затоки, великі обсяги зовнішньоторговельного обороту характерні для відносин з Південною Кореєю, Тайванем та, останнім часом, з Китаєм. Зростають торгівельні операції з країнами Західної Європи, особливо з ФРН.

Найважливішою рисою сучасних зовнішніх зв'язків країни є перехід на активну інвестиційну діяльність. Японія ввійшла до числа найбільших експортерів світу.