68. Колективізація в Україні: соціальна-економічна сутність і наслідки (1929-1939рр.)

Шлях суспільства до соціалізму більшовики пов’язували з переходом сільського господарства на засади колективного виробництва. На ХV з’їзді ВКП(б) у 1927 році було взято курс на кооперування сільського господарства. Він передбачав: добровільність; поступовість; різноманітність форм кооперації; поступовий перехід від нижчих до вищих форм кооперації; врахування місцевих умов; фінансову та матеріальну підтримку міста.

В умовах кризи хлібозаготівлі 1928 року Сталін висунув лозунг суцільної колективізації. Метою цієї політики було: прискорити процес індустріалізації за рахунок коштів, одержуваних із села, вирішення проблеми забезпечення держави хлібом, ліквідація куркулів як класу.

Для проведення суцільної колективізації визначались такі заходи: згортання непу з 1928 року; Заміна продподатку насильницьким вилученням хліба; Заборона вільної торгівлі (початок 1930 року, введення карток); Особиста політика щодо куркуля (податок на 50% вище ніж у селянина); Широка пропагандистська компанія та усунення партійних та державних керівників з посад за “легковажність”; “розкуркулення”.

В рамках цього поняття проходила ліквідація куркуля як класу. 30 січня 1930 року вийшла Постанова ЦК ВКП(б) “О мірах по ліквідації куркульських господарств в районах суцільної колективізації”. Щоб зломити опір куркулів, їх виселяли до Сибіру, розпродавали їх майно. Тільки в Україні в січні – березні 1930 року було розкуркулено 62 тис. сімей. Вже в вересні 1930 року почався новий етап розкуркулення. Було експропрійовано 200 тис. селянських дворів. Це біля 1,2 – 1, 4 тис. чоловік.

Так до кінця 1932 року в Україні було колективізовано 70% господарств, які володіли 80% всієї землі. Наслідками колективізації були: дезорганізація сільськогосподарського виробництва, порушення балансу розвитку промисловості та сільського господарства, зниження показників виробництва сільськогосподарської продукції, знищення кваліфікованої частини селянства.