logo
Відповіді на екзамен

Визвольний рух в Україні 1600-1647

Багато зусиль для мирного розвитку стосунків з Польщею доклав Петро Конашевич-Сагайдачний, який гетьманував у 1616—1622 pp. Родом він був із дрібної української шляхти села Кульчиць під Сам-бором на Львівщині. Навчався в Острозі, 1616 р. прибув на Запорозьку Січ. Очолювані ним козаки здійснили кілька успішних походів проти татар і турків (1607, 1608, 1614, 1615, 1616 pp.). Справжнє визнання Конашевич-Сагайдачний здобув після походу 1616 р. на Кафу (Феодосія), захопивши її і визволивши з неволі полонених. Політична:

• У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, шляхом переговорів та компромісів з польським урядом намагався обстоювати ін­тереси українського народу

• Організовані П. Конашевичем-Сагайдачним успішні воєнні походи проти турок і татар привернули увагу до козаків в Європі

• 1916 р. приєднався до «Ліги міліції християнства», мета якої —боротьба з Османською імперією

• 1620 р. надіслав посольство до московського царя із проханням прийняти козаків на службу

Просвітницька:

• Разом із Військом Запорозьким вступив до Київського братства, забезпечивши його захист і підтрим­ку

• За сприяння П. Конашевича-Сагайдачного в Києві утворився культу­рний осередок, до якого належали І. Борецький, Є. Плетенецький, К. Сакович, М. Смотрицький та ін.

• У зверненнях до польського уря­ду вимагав офіційного визнання православної церкви та надання їй прав і привілеїв

• За його вирішальної участі було відновлено православну ієрархію у Речі Посполитій

• Великі суми грошей заповів шко­лам Львівського і Київського братств

Військова:

• Уславився вдалими морськими і сухопутними походами на володіння Османської імперії і Кримське ханство

• 1618 р. разом з великим козацьким військом брав участь у поході королевича Владислава на Москву

• У битві під Хотином (1621 р.) очолював 40-тисячну козацьку армію, яка, приєднавшись до польських військ, відіграла вирішальну роль у розгромі турків

У битві під Хотином П. Конашевича-Сагайдачного було важко поранено і 1622 р. він помер у Києві.

Після смерті Сагайдачного козаки відмовилися від політики компромісів із Польщею. Посилення тиску з боку польського уряду (заборона нереєстрового козацтва, будівництво для контролю над козаками фортеці Кодак на Дніпрі) викликало нову хвилю козацько-селянських повстань. Найбільш відомі з них — повстання 1630 р. під проводом гетьмана Тараса Федоровича (Трясили), повстання 1635 р. під проводом гетьмана Івана Сулими і повстання 1637—1638 pp. під проводом гетьманів Павла Бута (Павлюка) і Якова Острянина.

Придушивши повстання, Польща вжила жорстокі заходи проти козаків. 1638 р. польський сейм ухвалив «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», спрямовану на ліквідацію привілеїв козацтва. Проти українців здійснювалася політика жорстокого терору. У документі йшлося про потребу застосувати проти повстанців військову силу. Козаки позбавлялися права обирати старшин, заборонялося також козацьке судочинство. Реєстрове військо обмежувалося шістьма тисячами осіб. Без дозволу урядового комісара під загрозою смерті ніхто не мав права йти на Запорожжя. Козакам не дозволялося селитися в містах, крім прикордонних — Черкас, Чигирина і Корсуня. Два полки реєстровців, по черзі змінюючись, мали постійно перебувати на Запорожжі.

Значення козацьких повстань 20—30-х pp. XVIІ ст.

· Відстоювання українським козацтвом своїх станових прав і привілеїв уперше набуло форми національно-визвольної боротьби.

· Висунуті козаками гасла захисту православ'я, звільнення від кріпацтва і польського панування об'єднали представників різних станів українського суспільства — селян, міщан, православне духовенство.

· Козацтво на практиці довело свою здатність до виконання ролі провідника українського національно-визвольного руху.

· Повстання започаткувало новий етап в історії визвольного руху України.

· Попри поразки повстань ідея національного визволення і необхідність боротьби за нього набула поширення в Україні.