Рабовласницьке суспільство на території України (7 ст. До н.Е. – 4 ст. До н.Е.)

Рабовласницьке суспільство принесене на території України греками. Перші греки поселилися у 7 ст. до н.е. в одному з півостровів Дніпрово-Бузького лиману. У 6 ст. – перша грецька колонізація переселилася з малоазійського м. Мілей, заснували міста-колонії – Нікій, Тира(у гирлі Дністра), Пантикапей, Ольвію в гирлі пд. Бугу та Найс в гирлі Дону, Феодосію в Криму і цілу низку міст за розміщенням поселень. В період розквіту було понад 1000 малих, середніх і великих поселень. Нова політично-адміністративна структура місто-держава (поліс), складалося з самого міста і сільсько-господарської округи (до 40 км.). Абсолютна більшість полісів була рабовласницькою. Основне завдання: землеробство, торгівля, ремесла в деяких було рибальство(Ольвія і Пантикапей). Класова структура полісу: більшість населення складалося з вільних людей, до 20% складали раби, які поділялися на приватних і державних. Вільні люди поділялися на повноправних громадян (нащадків засновників міста) та метеків(вільні греки, породженці інших грецьких міст). Повноправні громадяни поділялися на чоловік і жінок, чоловіки були дійсно повноправними. Вони володіли майновими, громадянськими і політичними правами. Жінки до повноліття повністю залежали від батьків. До одруження вони не мали права вийти без супроводу. Метеки не мали політичних прав, вони мали обмежені майнові права, не мали права володіти нерухомістю. Осн. заняттями: ремесло, торгівля, мистецтво. Основними конфліктами у містах були конфлікти між метеками та повноправними громадянами.