logo
29-32 (47)

29. Проблематика пісень січового стрілецтва.

Украї́нські січові́ стрільці́ (УСС, усу́си) — єдине українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).

Українські Січові Стрільці були першими українськими частинами на бойовищах Східної Європи після Полтави 1709, вони мали велике значення для відновлення військових традицій, для зростання українського патріотизму, створення військового словництва, термінології, військового фольклору, пісні й музики (оркестра УСС), для устійнення форми українського однострою (мазепинка). Пам'ять про УСС і досі жива в українському народі, як є живим символом УСС — «Червона калина», пісня УСС і традиція елітарної частини української армії.

Між часами військових походів запорозьких козаків та бойовою діяльністю українських січових стрільців, які вперше з’явилися на Західній Україні десь у 1914 році, минуло більш як півтора століття. Однак тих і тих об’єднувала спільна мета: незалежність України, боротьба з її ворогами. Їх військові формування автономне самоврядування, відзнаки-клейноди (про них окрема розмова) та й спільна назва “Січ” були, в основному, ідентичними.

            Січові стрільці завжди відчували себе вірними спадкоємцями славних запорожців. Про це недвозначно згадується у піснях  січових стрільців. Так, у пісні “Де Дніпро наш котить хвилі” з пошаною згадується Запорозька Січ, де “козацтво виростало”, а кожна з чотирьох строф пісні закінчується рефреном “Україна, Україна, славний край козачий!”. Ця ж тема заучить у пісні “Не миритись, милі браття” (Най воскресне запорожців Давня слава і грімка), а також у піснях “Наша славна Україно!” (“Хоч козацтво у могилі, Ми для тебе ще живемо”). У стрілецькій пісні “Січ іде”(вперше виданій у Києві в збірнику “Стрілецькі пісні” 1992 року, с. 281) з гордістю згадуються імена славних гетьманів Богдана Хмельницького, Дорошенка, Мазепу, Виговського ...

Мистецька творчість січових стрільців досить різноманітна. Незважаючи на постійні сутички з російськими окупаційними військами, у Третьому корпусі Української Галицької Армії (УГА) видавалася газета “Стрілецький Шлях”. Мали січові стрільці і власний театр, у якому виступало близько 50 акторів. І цікаво відзначити, що поряд з виставами-сценками з життя січовиків театр мав у своєму репертуарі класичні твори. Так, у стрілецькому театрі дебютували опери “Галька” С. Монюшка та “Катерина” М. Аркаса, ставились тут також оперети “Циганський барон” Й. Штрауса, “Циганська любов” Ф. Легара та інші драматичні твори.

            Не знаю, чи є у Європі народ більш пісенний, ніж український (хіба що італійський?). Важко визначити кількість українських народних пісень. Їх багато. А щодо пісень січових стрільців, то вони не менш різножанрові: передусім, це закличні, маршово-бойові, а також скорботні, любовні, жартівливі. У хрестоматії “Героїчний епос українського народу” (Київ, “Либідь”, 1993 р.) один із шести розділів книги цілком присвячений стрілецьким пісням (сс. 385-405). Із 42 опублікованих тут стрілецьких пісень 18 з них – безавторні щодо музичного оформлення (а це підкреслює їх народну популярність, в Україні). Так, зокрема, народну музику мають стрілецькі пісні “Гей Січ іде” та “Не пора” на слова Івана Франка, “Ой у лузі червона калина”(вважається гімном січових стрільців) на слова Є. Чарнецького, “Ой там, при долині” на слова Р. Купчинського. Окремі ж стрілецькі пісні (“Ой з-за гори”, “Гей ви, стрільці січовії”, “Ой на горі, на Маківці”, “Ой у полі верба” та інші) і текстом і музикою – цілком безавторні, народні. Варто також згадати, що такі стрілецькі пісні, як “Лунає клич” на “Наша славна Україно” свої мелодії запозичили: перша – німецької народної пісні, друга – з національного гімну хорватів. І ще додамо: окремі стрілецькі пісні, наприклад, “Гей там, на горі Січ іде” (слова і музика К. Трильовського) вперше опубліковані за кордоном, у даному випадку – в Канаді, м. Вінніпег у 1956 році.

            Найпродуктивнішими авторами слів і музики стрілецьких пісень проявили себе Роман Купчинський (старшина стрільців, голова Товариства Письменників і Журналістів у Львові, автор біля 60 текстів і мелодій стрілецьких пісень), Михайло Орест Гайворонський (композитор, диригент, автор багатьох маршово-бойових, церковних та дитячих пісень, автор музики для симфонічних та струнних оркестрів) та Лев Лепкий (також старшина стрільців, редактор видавництва “Червона Калина”, автор стрілецьких пісень “Гей видно село”, “Ми йдем вперед”, “Коби скорше з гір Карпатських” та інших). Йому ж, Л. Лепкому, належить мелодія відомої скорботної пісні “Журавлі” (слова пісні написані його братом).

            Стрілецька пісня “Журавлі”, ставши народною завдяки своїй популярності, була особливо улюбленою січовиками, Вона і сьогодні на музичних вечорах хвилює і чарує нас своєю вразливою щирістю, високо поетичністю, як і згадками про наше минуле ...

Феноменальність цієї пісенності в тому, що поіменно знаємо майже всіх її авторів, місця створення пісень, з безпосередньої історичної близькості бачимо її злиття з фольклорною традицією національного ліро-епосу визвольних змагань.

Стрілецькі пісні, а згодом і повстанські пісні, у ХХ ст. зазнали тоталітарного нищення, адже вони асоціювалися з історичними епохами, коли Україна намагалася ствердитися як незалежна держава. Незважаючи на відверті заборони і переслідування, стрілецькі та повстанські пісні збереглись і не втратили своєї популярності. Адже у них розкриваються від домашнього затишку та освіти заради боротьби за національну ідею.

У стрілецьких піснях мотив священного обов'язку' перед Батьківщиною завжди поєднаний з високими інтимними почуттями - любов'ю до матері, дружини, сестри, коханої. Тому, попри весь героїзм та пафос стрілецької творчості, тут присутні і лірика, і тонкий гумор, поетика та мелодика, багато в чому запозичені з давніших народних пісень.

Січові Стрільці з задоволенням переспівували народні пісні, пристосовуючи їх до своїх реалій.

Тематично пісні січових стрільців можна розділити на соціально-побутові, героїко-патріотичні та жартівливі. За мелодикою - на ліричні та маршові пісні. У соціально-побутових піснях розповідається про нелегку долю січових стрільців, висловлюється туга за рідним краєм, за батьками, родиною. Твори героїко-патріотичного характеру пройняті ідеєю боротьби за незалежну Україну, вірою в неодмінну перемогу, хоч би ціною власного життя. Жартівливі пісні покликані привнести розвагу в нелегке стрілецьке буття, зняти психологічне напруження. Стрілецькі пісні створювалися оперативно, їхній зміст і тональність часто залежали від характеру розвитку конкретних подій та настрою творців слів і музики.