34.Українська барокова архітектура.

Перші подихи бароко в архітектурі з’являються майже рівночасно в

початках XVII ст. у Львові (костьоли бернардинів 1600, єзуїтів 1613 — 70

рр.) та Києві (перебудова Успенського собору італійцем С. Брачі в 1613

р.).

Але самостійна творчість українських митців розпочинається в другій половиш XVII ст. та досягає найбільшого розцвіту в добу Мазепи. Новий

характер української архітектури складається головно під впливом двох

чинників — старої традиції мурованого будівництва, започаткованої в

княжу добу, й дерев’яного народного будівництва. Перший тип будов постав

зі сполуки тринавної церкви — віддавна пристосованої до літургічних

потреб східної обрядовості — із західним і базилічним типом бароко, що,до речі, близько стояв до візантійсько-української базиліки. До таких

оздоб належать великі церкви в Бережанах, Троїцька церква в Чернігові

1679 р., собор Мгарського монастиря коло Лубен, розпочатий гетьманом

Самойловичем у 1682 р., та дві будови гетьмана Мазепи в Києві —

Михайлівський собор (1690 — 94) і Братська церква Академії (1695).

Іншим типом є будови, що в плані й просторовому об’ємі

йдуть за давньою традицією українського дерев’яного будівництва —

тридільного та п’ятидільного (хрещатого) заложення із трьома й п’ятьма

банями.

До трибанних церков із тридільним заложенням

належать знаменитий Покровський собор у Харкові 1680 р. з незвичайно

стрункими й високими банями, далі дві церкви Києво-Печерської лаври,

собор у Ромнах і менші будови в Сумах, Богодухові, Слов’янському та ін.

Найвищого мистецького вислову й чистоти форм досягають п’ятибанні церкви

на хрещатому заложенні. Генеза (постання) їх у нас ще в належній мірі не

з’ясована. До найстарших належать згадана вже Сутківська твердиня,

церква Адама Киселя в Нискиничах на Волині (1653) та перебудова Спаса на

Берестові в Києві за часів Петра Могили в 1638 — 43 рр.

До розвиненої барокової доби належать прекрасні будови Київської лаври —

Усіх Святих (1696 — 98), Воскресіння та Петра й Павла, св. Юра

Видубицького монастиря (1696), будови Чернігова, Батурина, Ізюма.

Дальшим розвитком були будови дев’ятидільні з дев’ятьма камерами,

перекриті п’ятьма банями — Троїцька церква Густинського монастиря (1672

— 74), Преображенська в Прилуках (1716), собор у Ніжині.

Ближче стоять до українського бароко іудейські синагоги, нерідко з

розкішним аттиком та бароковими прикрасами, де часами поєднуються східні

мотиви левів, птахів тощо (Щаргород на Поділлі, Сатанів, Тернопіль 1672

р.). З небагатьох збережених зразків цивільного будівництва особливої

популярності набув так званий Дім Мазепи в Чернігові (чи, власне,

військова канцелярія доби Мазепи XVII — XVIII ст.) — партерова будова

типу міських ратуш чи інших установ із пишно прибраними стінами та

фронтонами.

35. Львівський університет (1661) та його роль у розвитку освіти і науки в Галичині.

Визначну роль у розвитку освіти на західноукраїнських землях відігравав Львівський університет. 20 січня 1661 року польський король підписав диплом, що надавав Львівській єзуїтській колегії «статус академії й титул університету» із правом викладання всіх тогочасних університетських дисциплін і присвоєння учених ступенів. З часу створення і до 1773 року Львівський університет був у повному підпорядкуванні єзуїтського ордену. В університеті діяло два відділи - філософський і теологічний. Навчання провадилося за програмами єзуїтських шкіл, розробленими ще наприкінці XIV століття. Освітній процес в університеті завершувався одержанням наукового ступеня - ліценціата, бакалавра, магістра, доктора наук. У невеликому обсязі вивчалися історія, географія, грецька мова, 4 роки тривала богословська підготовка. Викладання на обох відділах вирізнялося схоластичністю, догматизмом і здійснювалося латинською мовою. Розпад феодально-кріпосницьких відносин у другій половині XVII століття, розвиток ідей французьких просвітителів, відкриття в галузі природничих наук вплинули на освітній процес в університеті: було відкрито кафедру математики, створено фізико-математичний кабінет, астрономічну обсерваторію, запроваджувалося вивчення польської, французької і німецької мов, географії та історії як окремих предметів. Ці нововведення вплинули на зміст і якість підготовки студентів. Багато хто з них потім продовжили навчання в Києво-Могилянській академії і згодом стали викладачами Московської академії та Петербурзької семінарії У 1773 році з ліквідацією ордену єзуїтів головним завданням вищої освіти, у тому числі Львівського університету, визначено підготовку професійних кадрів - учителів, суддів і священиків. У жовтні 1784 p. до складу Львівського університету, крім філософського, юридичного, медичного і теологічного факультетів, входила й гімназія. Вона була базою для комплектування контингенту студентів, а також «майданчиком» для їхньої педагогічної підготовки. Особливе значення мало відкриття в 1787 році при університеті українського інституту, покликаного готувати, передусім, вчителів для реальних і класичних гімназій, де навчалися українські діти. Незважаючи на те, що програма інституту була обмежена, прогресивне значення мало викладання українською мовою. Український інститут за короткий період свого існування (до 1808 року) став провідником гуманітарної й педагогічної освіти.