Україна в післявоєнний період (1945 - 1955 pp.). Голод 1946 - 1947 pp.

Війна принесла багато втрат Україні. Від рук фашистів загинув кожний шостий її житель (на фронтах Другої світової війни загинуло близько 6 млн. осіб, стільки ж закатували фашисти під час окупації). Гітлерівці зруйнували 714 міст, селищ, понад 28 тис. сіл і понад 16 тис. підприємств, 10 млн. осіб залишилося без житла. Україна втратила 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. шкіл і технікумів, наукових установ і вузів, 19 тис. бібліотек. Прямі збитки народного господарства України становили 285 млрд. крб. З них 106 млрд. припадає на державні підприємства й установи і 88,1 млрд. — на особисте майно громадян. Загальні втрати по СРСР: зруйновано 1 710 міст, 70 тис. сіл, без житла залишилося 25 млн. осіб, збитки обчислюють 679 млрд. крб., прямі втрати — 2,509 трлн. крб. У руїнах лежали «Запоріжсталь», «Азовсталь», Маріупольський металургійний завод, Макіївський завод ім. С Кірова, гордість перших п'ятирічок — Дніпрогес, шахти Донецького вугільного басейну.

У важких умовах жила більшість населення України. Не вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в землянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах.

Досить складним залишалося внутрішньополітичне становище, особливо в західних регіонах України, де з поверненням радянської влади з небаченою силою спалахнула боротьба з ОУН - УПА. Насадження тоталітарного режиму, прискорена радянізація західних областей після вигнання німців, масові репресії проти місцевого населення призвели до спалаху громадянської війни. Спираючись на значну підтримку місцевого населення, боротьба ОУН - УПА активізувалася.

Після завершення війни Україна активно виходить на міжнародну арену. 1944 року створено Міністерство закордонних справ УРСР, яке очолив відомий радянський письменник О. Корнійчук. У квітні 1945 року Україна разом з СРСР та Білоруссю була включена до складу 47 країн-засновників ООН. Українські представники з'явилися в ЮНЕСКО, Міжнародній організації праці та ін. З одного боку, міжнародна діяльність республіки має позитивний характер, а, з другого, — вона повністю залежить від рішень Москви.

29 червня 1945 року між СРСР і Чехословаччиною підписано Договір про входження Закарпатської України до складу УРСР. 16 серпня 1945 року були врегульовані територіальні проблеми між Радянським Союзом та Польщею і Румунією, підписано документи про встановлення нового кордону. 10 лютого 1947 року в Парижі представники СРСР, БРСР, УРСР разом з іншими державами підписали договори з країнами, які в роки Другої світової війни воювали на боці гітлерівської Німеччини: Румунією, Угорщиною, Фінляндією, Болгарією та Італією.

Відбудова народного господарства України

У досить складних і суперечливих умовах почалася післявоєнна відбудова народного господарства України. Ціною величезного напруження сил загоювалися рани війни. У відбудові народного господарства доводилося долати чимало труднощів. Наприклад, союзний уряд визнав недоцільним, економічно неефективним повернення в Україну багатьох об'єктів промисловості та сільського господарства. Доводилося все починати спочатку.

Сталінська пропагандистська машина вдалася до добре випробуваних ідеологічних гасел: «Потрібне напруження всіх сил для відбудови. Тепер ми живемо складно, відбудуємося — і все зміниться на краще». У республіці широкого розмаху досягло соціалістичне змагання. Для пропаганди нової політики встановлено медаль «За відбудову вугільних шахт Донбасу».

У серпні 1946 року Верховна Рада УРСР схвалила п'ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства республіки на 1946-1950 pp. Протягом п'ятирічки обсяг капіталовкладень у відбудову народного господарства в 3 рази перевищував фінансування всіх попередніх трьох п'ятирічок разом узятих. За темпами будівництва Україна нагадувала 30-ті роки. Наприклад, до жовтня 1945 року в республіці відбудовано 123 з 306 основних шахт. Навесні 1947 року Дніпрогес дав перший струм. Піднялися з руїн «Запоріжсталь» і «Азовсталь», машинобудівні підприємства Києва, Харкова та інших міст, здано в експлуатацію найбільший на той час в СРСР та Європі газопровід «Дашава - Київ». Обсяг валової продукції промисловості України за першу післявоєнну п'ятирічку збільшився в 4,5 раза й перевищував рівень 1940 року на 15% . На кінець п'ятирічки Україна виробляла чавуну, сталі, кам'яного вугілля стільки, як у довоєнний час, а з виробництва прокату, чорних металів, продукції машинобудування, електроенергії, залізної руди показники значно перевищували цей рівень.

Успіхи відбудови дозволили 1947року скасувати карткову систему і провести грошову реформу, яка знецінила особисті заощадження громадян. З 1946 року Радянський Союз опинився в стані «холодної війни» зі своїми колишніми союзниками по антигітлерівській коаліції (США, Великобританією та ін.). Розраховувати на міжнародну допомогу не доводилося. З'явилася страхітлива примара «Третьої світової війни». Тому післявоєнна відбудова здійснювалася переважно знайомим з радянської історії методом: спочатку — метал і вугілля, зброя, потім — життєвий рівень людей.

Найгостріше проблеми відбудови народного господарства виявилися в сільському господарстві:

• війна підірвала матеріальну базу колективних господарств, значна кількість колгоспів і радгоспів була зруйнована, занепали виробничі площі, гостро відчувалася нестача техніки;

• протягом 1943-1945 pp. основною робочою силою колективних господарств були жінки, підлітки, діти, інваліди;

• після повернення радянської влади на селі починали відновлюватися звичайні командно-адміністративні порядки минулого, які мало враховували інтереси господарств і людей;

• визнано за недоцільне повернення значної частини евакуйованих господарств;

• надмірні податки виснажували підсобні селянські господарства — податки стягували з тих, хто тримав свиней, мав яблуні й груші, селянам треба було здавати державі молоко (по 200 л на рік з господарства). Селян примушували купувати на великі суми облігації державної позики. Голод 1946—1947 pp. Малосніжну зиму 1945 року змінило посушливе

літо 1946 року, зимові та ярові культури майже цілком загинули. Неврожайного 1946 року для України був установлений великий хлібозаготівельний план, який становив 340 млн. пудів зерна. З часом і його збільшили.

Відновив свою діяльність закон «Про п'ять колосків». За 1946 - початок 1947 pp. в УРСР засуджено до різних термінів покарання й навіть розстрілу понад 1 300 голів колгоспів. Боячись репресій, районні й місцеві керівники почали здавати за планом заготівель насіннєвий фонд.

На фоні неврожаю та надмірних поставок зерна в республіці загострилася проблема кормів. З 1946 року почався масовий падіж худоби. На 1 січня 1947 року поголів'я великої рогатої худоби в Україні зменшилося на 46 тис. голів, на 1 млн. свиней, на 35 тис. коней. Щоб запобігти катастрофі, колгоспним господарствам рекомендували збільшити здачу м'яса державі. Окремі райони навіть рапортували про успіхи перевиконання таких поставок.

Катастрофа насувалася швидко. Узимку 1946 року Україна зазнала нового удару голоду. Селяни змушені були відкопувати з-під снігу мерзлу картоплю, буряки — усе, що залишилося на колгоспних полях після збирання. їли кору дерев, дрібних гризунів тощо.

Унаслідок недоїдання серед селян поширювалася дистрофія, різноманітні хвороби. Швидко зростала смертність серед сільського населення.