Політика українізації (20 - 30 pp. XX ст.): суспільно-політичний зміст, наслідки.
Термін "українізація" означає виховання кадрів з представників корінної національності, впровадження в роботу партійного, радянського і господарського апаратів рідної для населення мови, розширення мережі шкіл та інших навчальних закладів з навчанням рідною мовою, розвиток національної культури. Політику українізації почали провадити тому, що розмах національно-визвольної боротьби в національних районах у 1917—1920 рр. підказував радянському керівництву, що без задоволення мінімальних національних вимог пригноблених народів доля більшовизму в республіках завжди буде під загрозою. Саме з урахуванням цієї обставини побудовано політику коренізації, яка після XII з'їзду РКП(б) (1923 р.) здійснювалася в усіх радянських республіках, а в Україні набула форми українізації. Багато більшовиків України сприйняло курс на українізацію з величезним ентузіазмом. Важливе значення мало й те, що керували чоловим у справі українізації Наркоматом освіти в 20-ті роки переконані прихильники національного відродження — Г.Гринько, О.Шумський і М.Скрипник. Завдяки їхній діяльності українська мова поширювалася в освіті та науці (все діловодство, службове листування, мова публічних виступів, зовнішніх проявів влади — написів, вивісок, печаток, мова періодичної преси, підручників, наукових видань тощо). Для службовців, викладачів встановили термін (переважно один рік) переходу на українську. Діяли державні курси вивчення мови і культури з випускними іспитами. Відбувалася українізація окремих військових частин (дві офіцерські школи і кавалерійська дивізія), церкви (Українська автокефальна православна). Завдяки політиці українізації у 1926 р. 65% діловодства велося українською мовою. Понад 97% українських дітей у 1929 р. навчалися рідною мовою. У вишах 1933 р. було 55% студентів-українців проти 30% у 1923 р. Рішуче українізували "пресу. Майже 90% газет і понад 59% книжок у 20-ті роки видавалися українською мовою. Усі вистави оперних театрів йшли українською мовою. Кіностудії 1928 р. випустили 36 кінофільмів лише українською; радіомовлення, що виникло 1924 р., велося тільки українською мовою. Бурхливий розвиток української літератури у 20-ті роки дав підстави дослідникам порівнювати його з добою Відродження. Особливість цього часу — розмаїття літературних напрямів, виникнення і розпад численних письменницьких груп. Деякі з них перебували під впливом Пролеткульту — радянської літературно-художньої та просвітницької організації, для якої було характерне нігілістичне ставлення до "буржуазної" культури минулого. У Харкові виникли масові письменницькі організації: "Плуг" (1922— 1932 рр.) — спілка селянських письменників, до якої входили Сергій Пилипенко, Петро Панч, Андрій Головко та інші, і "Гарт" (1923—1925 рр.) — спілка пролетарських письменників, яку очолювали Василь Еллан-Блакит-ний, Микола Хвильовий, Володимир Сосюра. Існували також групи "непролетарських" письменників: неокласики (Микола Зеров, Максим Рильський, Михайло Драй-Хмара), символісти (Павло Тичина, Дмитро Загул, Юрій Меженко), футуристи (Михайль Семенко, Гео Шкурупій). У Києві 1924 р. утворилася літературна група "Ланка", згодом перейменована на МАРС (Майстерню революційного слова). Вона об'єднувала Григорія Косинку, Валеріана Підмогильного, Євгена Плужника та інших письменників. У 1925 р. після розпаду "Гарту" виникла Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). До неї увійшли письменники, які стали гордістю української літератури: Павло Тичина, Микола Бажан, Володимир Сосюра, Юрій Смолич, Юрій Яновський, Петро Панч. Ідейним лідером ВАПЛІТЕ був Хвильовий, першим президентом — Михайло Яловий (Юліан Шпол). Однак українізація ніколи не розглядалася її ініціаторами як самоціль. Вона мала бути підпорядкована процесу перебудови культури України за принципом марксизму-ленінізму та існувати лише в тих межах, які не суперечили інтересам вищого державного та партійного керівництва. Коли українізація вийшла за передбачені партією рамки, її почали згортати. У 1933 р. почався відхід від українізації, активних її учасників репресували, а радянська влада повернулася до політики русифікаторства українців. Було звинувачено в "націоналізмі" й морально чи фізично знищено керівників українізації (у 1933 р. доведений до відчаю М.Скрипник заподіяв собі смерть). З 1933 р. розпочалася недекларована ліквідація українізації ("контрукраїнізація"), яка мала такі головні наслідки:
• було ліквідовано нечисленний, але справді український за переконаннями прошарок у КП(б)У та державних органах;
• знецінення і падіння престижності всього українського;
• посилення страху за свою долю свідомих українців, особливо з кіл інтелігенції;
• неконтрольована міграція українців з Батьківщини;
• глибока провінціалізація української культури і науки, поглиблення почуття меншовартості;
• відмова від української мови як засобу спілкування, поширення вживання суржика;
• національне відступництво, відмова від українства в ім'я збереження життя (про це, зокрема, свідчить додавання до прізвищ закінчень -ов, -єв, -ін);
• збільшення змішаних шлюбів, здатних захистити від звинувачень у "націоналізмі";
• до посилення русифікації національних меншин України (за винятком, звісно, російської) та ін.
Отже, українізація була суперечливим явищем, у якому воєдино поєдналися як певні, хоча і тимчасові, здобутки (українською мовою викладалося в 4/5 шкіл, понад 1/2 технікумів, 1/4 інститутів, видавалося 90% газет, 1/2 книг, 2/3 діловодства тощо), так і негативні події та процеси,
- Історія України як наука: предмет, методологія, джерела
- Історіографія проблеми генезису українського народу. Періодизація історії України
- Зародження розвиток і розклад первіснообщинного ладу на території України. Господарська діяльність, культура та вірування трипільських племен
- Державні об'єднання племен на землях сучасної України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- Античні міста - держави Північного Причорномор'я.
- Східні слов'яни на території України: господарська діяльність, матеріальна та духовна культура
- Виникнення Київського князівства та його розвиток за Києвичів. Русь за князя Аскольда
- Періоди розвитку Київської Русі, її соціально-економічний та політичний розвиток
- Прийняття християнства. Володимир Великий
- "Руська Правда" - джерело пізнання державності, господарського та культурного розвитку Київської Русі
- Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі
- Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- Південно - Західна Русь. Утворення Галицько-Волинського князівства, його політичний та суспільно - економічний розвиток. Данило Галицький
- Монгольська навала на українські землі, її наслідки
- Захоплення українських земель Литовським князівством, Польщею, Туреччиною, Угорщиною. Адміністративно-політичний устрій українських земель
- Українські землі наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. Литовсько-Руське князівство
- Причини виникнення українського козацтва. Утворення Запорозької Січі та її роль в історії українського народу
- Люблінська унія та її наслідки для України
- Берестейська унія 1596 р. Боротьба з нею православної церкви. Петро Могила: просвітитель, реформатор церкви
- Становлення' вищої освіти України (друга половина XVI -. Перша половина XVII ст.). Роль Києво - Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу
- Національно-визвольна революція українського народу 1648 - 1654 рр.: причини, характер, рушійні сили
- Богдан Хмельницький--- видатний політик- і полководець; творець Української козацької держави
- Переяславсько-Московська угода 1654 р. Політичний та правовий статус України в складі Московської держави
- Гетьман Іван Виговський. Гадяцька угода. Битва під Конотопом 1659 р.
- Політичний розвиток в Україні у другій половині XVII ст. Руїна.
- Боротьба Петра Дорошенка за створення незалежної української держави.
- Гетьман України і. Мазепа. Його державна, соціально-економічна, культурна діяльність
- Конституція Пилипа Орлика - перша Конституція України
- Причини козацьких повстань 20 - 30 рр. Хvп ст., їх значення в розгортанні національно-визвольної революції українського народу під проводом б. Хмельницького
- Кирило Розумовський. Останнє відновлення гетьманства в Україні
- Українські землі під владою Речі Посполитої (кінець XVII - середина XVIII ст.)
- Остаточне покріпачення селянства України (остання третина XVIII ст.)
- Повстання на Правобережжі та Західній Україні у XVII - XVIII ст. (Коліївщина, опришки).
- Повстання в Турбаях
- Ліквідація Запорозької Січі. Українські козацькі формування після зруйнування Запорозької Січі
- Приєднання Росією Північного Причорномор'я. Заселення та господарський розвиток Південної України.
- Г.С. Сковорода - видатний просвітитель, філософ, педагог, поет.
- Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у першій половині XIX ст. Початок промислового перевороту
- Поширення української національної ідеї в 20 - 40-х рр. XIX ст. У Галичині, "Руська трійця".
- Вплив подій революції 1848 - 1849 рр. В Австрійській імперії на західноукраїнські землі
- Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині XIX ст.
- Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодіївське товариство.
- Революційно-демократичний рух в Україні у другій половині XIX ст. Громади
- М. П. Драгоманов - видатний вчений та громадсько-політичний діяч.
- ''Братство тарасівців", його роль у розвитку українського національно-визвольного руху.
- Реформа 1861 р. Та її соціально-економічні наслідки для України
- Демократичні реформи в Україні в 60-70 роки xiXст.
- Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга половина XIX ст.).
- Столипінська аграрна реформа та її наслідки для українського суспільства.
- Соціально-економічний розвиток України на початку XX ст.; (1900 і917рр.).
- Україна в роки революції 1905 - 1907 pp.
- Виникнення та діяльність політичних партій в Україні (90-ті роки XIX ст. - 1917 p.).
- Лютнева 1917р. Революція в госп. Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність.
- Україна в період Першої світової війни (1914 - 1918 pp.).
- Проголошення автономії України. І, II Універсали Центральної Ради
- III Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки
- IV Універсал Центральної Ради і проголошення незалежної, самостійної держави українського народу. Крути: трагізм української історії
- М. Грушевський, в. Винниченко - лідери національно-визвольної революції українського народу 1917 - 1920 pp.
- Брестський договір і Україна. Прикінцевий період діяльності Центральної Ради: причини її падіння.
- Українське питання на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920 pp.).
- Українська держава гетьмана п. Скоропадського. Зовнішня і йнутрішня політика гетьманату та причини його падіння.
- Відновлення унр. Директорія унр: її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 - березень 1918 pp.).
- Другий зимовий похід військ унр (кінець 1920 - початок 1921 pp.).
- Суспільно-політичне життя в Україні після підписання Ризького мирного договору. Участь усрр в утворенні Радянського Союзу
- Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр). Створення та військові дії уга.
- Злука (об'єднання) українських земель (22 січня 1919 року) та її значення.
- Соціально-економічне та політичне становище на західноукраїнських землях у 20 - 30-х pp. XX ст.
- Україна в період нової економічної політики (1921 - 1928 pp.).
- Радянська індустріалізація України (1928 - 1939 pp.): суспільно-економічні наслідки.
- Колективізація в Україні. Голодомор 1932 - 1933 pp.
- Політика українізації (20 - 30 pp. XX ст.): суспільно-політичний зміст, наслідки.
- Український націонал-комунізм: хвильовизм. Шумскізм, волобуєвщина.
- Початок Другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму.
- Фашистський окупаційний режим та антигітлерівський опір в Україні (1941 -1944 pp.).
- Оун і упа в роки Другої світової війни та у післявоєнний період.
- Партизанський, антифашистський та підпільний рух в Україні (1941 - 1944 pp.).
- Україна в післявоєнний період (1945 - 1955 pp.). Голод 1946 - 1947 pp.
- Соціально-економічний розвиток Української pcp у 1964 - 1985 pp.
- Українська інтелігенція в русі опору 60 - 80-х pp. XX ст. В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус.
- Дисидентських, правозахисний і національно-визвольний рух в Україні у 60 - 80-х pp. XX ст.
- Українська pcp в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення оон і місце України у цьому процесі
- Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в Україні у період десталінізації (1956 - 1964 pp.).
- Загострення екологічних проблем в Україні з другої половини XX ст. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- Наростання соціальних проблем в Україні (1985 - 1991 pp.).
- Становлення багатопартійної системи в Україні (кінець 80-х-90-ті роки XX ст. - до сьогодення).
- Україна на шляху до незалежності (1990 - 1991 pp.). "Декларація про державний суверенітет України" (16 липня 1990 р.) та її значення.
- Провал державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. В срср та його наслідки. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
- Конституція України - Основний Закон держави (28 червня 1996 p.).
- Соціально-економічний, політичний, духовний розвиток України у 90 - ті роки XX ст. - до сьогодення