Україна на шляху до незалежності (1990 - 1991 pp.). "Декларація про державний суверенітет України" (16 липня 1990 р.) та її значення.
Декларація приймалася в роки розвалу СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності. На вулицях українських міст Українська Міжпартійна Асамблея вже вела реєстрацію громадян Української Народної Республіки.
12 червня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР, основною метою якої був перерозподіл владних повноважень і власності від союзного центру до республіки. Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, XXVIII з'їзд КПУ прийняв резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР»(16 липня 1990р.). Оскільки більшість у Верховній Раді УРСР формально складали комуністи, депутати Верховної Ради УРСР прийняли Декларацію на виконання резолюції з'їзду.
Проте Декларація про державний суверенітет України далеко випередила декларації Росії і комуністів. По-перше, це фактично була програма побудови незалежної держави. По-друге, Декларація надала поштовх і напрямок процесу утворення національних держав на теренах падаючої комуністичної імперії. За місяць Верховна рада Білоруської РСР прийняла декларацію про суверенітет республіки, яка повторювала тези української декларації про побудову самостійної держави.
Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Однак це не означало революційної зміни поглядів комуністів. Заключним в Декларації стало положення про те, що принципи Декларації про суверенітет України будуть використані для укладення нового союзного договору.
День прийняття Декларації був оголошений святковим і вихідним на території України. За відсутності інших ритуалів у першу річницю прийняття Декларації комуністичні керівники урочисто несли квіти до пам'ятників Леніну, які обов'язково були у центрі кожного міста.
У преамбулі Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
Одним з головних положень Декларації було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.
Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.
Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.
Мітингувальники під час ухвалення Декларації про державний суверенітет України.
Поштова марка в честь прийняття Декларації про державний суверенітет України
В суспільстві Декларація була сприйнята неоднозначно. Українська Міжпартійна Асамблея, яка вже вела реєстрацію громадян Української Народної Республіки, сприйняла її як пропагандистський акт КПУ.
В п. І Декларації УРСР подана як «суверенна національна держава», хоч за чинною в той час конституцією вона була союзною республікою з обмеженим суверенітетом. Зокрема, вона не мала власних збройних сил, не мала дипломатичних стосунків з країнами поза радянським блоком, не мала права самостійно визначати соціальний лад. За офіційною ідеологією вона була інтернаціональним утворенням. Для конституювання УРСР як держави їй бракувало своїх громадян і суверенної влади.
Якщо Четвертий Універсал Центральної Ради проголосив Українську Народну Республіку державою українського народу, то в Декларації український народ посідає маргінальне становище. Він згадується окремо від «всіх національностей, що проживають на території Республіки». Якщо «всім національностям» Декларація гарантує вільний національно-культурний розвиток, то українцям УРСР лише «забезпечує національно-культурне відродження». Але гарантії вільного розвитку не передбачено.
Єдиним джерелом влади в УРСР Декларація проголосила народ України. А народ України визначений як громадяни республіки всіх національностей. На час прийняття Декларації Конституція УРСР була чинною. Отже, УРСР не мала свого громадянства. Її територію всуціль заселяли громадяни СРСР, відтак народу України не існувало. Джерелом влади при прийнятті Декларації була КПУ, але не як самостійна партія, а як регіональний підрозділ КПРС.
Проте прийнятий документ не одержав статусу конституційного акту. Українська РСР залишалася у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стало відсутність у Верховної Ради УРСР повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу, тобто на проголошення незалежності Української РСР. Відповідно до вимог Конституції СРСР і Української РСР, тільки народ Української РСР, як володар всієї повноти влади в республіці, мав право приймати таке рішення на референдумі. Діючі норми міжнародного права також зобов'язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум.
Декларація про державний суверенітет України стала основою для «Акту проголошення незалежності України». 24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною демократичною державою, прийнявши «Акт проголошення незалежності України», підтриманий всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Декларація представляла собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.
- Історія України як наука: предмет, методологія, джерела
- Історіографія проблеми генезису українського народу. Періодизація історії України
- Зародження розвиток і розклад первіснообщинного ладу на території України. Господарська діяльність, культура та вірування трипільських племен
- Державні об'єднання племен на землях сучасної України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- Античні міста - держави Північного Причорномор'я.
- Східні слов'яни на території України: господарська діяльність, матеріальна та духовна культура
- Виникнення Київського князівства та його розвиток за Києвичів. Русь за князя Аскольда
- Періоди розвитку Київської Русі, її соціально-економічний та політичний розвиток
- Прийняття християнства. Володимир Великий
- "Руська Правда" - джерело пізнання державності, господарського та культурного розвитку Київської Русі
- Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі
- Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- Південно - Західна Русь. Утворення Галицько-Волинського князівства, його політичний та суспільно - економічний розвиток. Данило Галицький
- Монгольська навала на українські землі, її наслідки
- Захоплення українських земель Литовським князівством, Польщею, Туреччиною, Угорщиною. Адміністративно-політичний устрій українських земель
- Українські землі наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. Литовсько-Руське князівство
- Причини виникнення українського козацтва. Утворення Запорозької Січі та її роль в історії українського народу
- Люблінська унія та її наслідки для України
- Берестейська унія 1596 р. Боротьба з нею православної церкви. Петро Могила: просвітитель, реформатор церкви
- Становлення' вищої освіти України (друга половина XVI -. Перша половина XVII ст.). Роль Києво - Могилянської академії в культурно-освітньому розвитку українського народу
- Національно-визвольна революція українського народу 1648 - 1654 рр.: причини, характер, рушійні сили
- Богдан Хмельницький--- видатний політик- і полководець; творець Української козацької держави
- Переяславсько-Московська угода 1654 р. Політичний та правовий статус України в складі Московської держави
- Гетьман Іван Виговський. Гадяцька угода. Битва під Конотопом 1659 р.
- Політичний розвиток в Україні у другій половині XVII ст. Руїна.
- Боротьба Петра Дорошенка за створення незалежної української держави.
- Гетьман України і. Мазепа. Його державна, соціально-економічна, культурна діяльність
- Конституція Пилипа Орлика - перша Конституція України
- Причини козацьких повстань 20 - 30 рр. Хvп ст., їх значення в розгортанні національно-визвольної революції українського народу під проводом б. Хмельницького
- Кирило Розумовський. Останнє відновлення гетьманства в Україні
- Українські землі під владою Речі Посполитої (кінець XVII - середина XVIII ст.)
- Остаточне покріпачення селянства України (остання третина XVIII ст.)
- Повстання на Правобережжі та Західній Україні у XVII - XVIII ст. (Коліївщина, опришки).
- Повстання в Турбаях
- Ліквідація Запорозької Січі. Українські козацькі формування після зруйнування Запорозької Січі
- Приєднання Росією Північного Причорномор'я. Заселення та господарський розвиток Південної України.
- Г.С. Сковорода - видатний просвітитель, філософ, педагог, поет.
- Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у першій половині XIX ст. Початок промислового перевороту
- Поширення української національної ідеї в 20 - 40-х рр. XIX ст. У Галичині, "Руська трійця".
- Вплив подій революції 1848 - 1849 рр. В Австрійській імперії на західноукраїнські землі
- Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині XIX ст.
- Відродження української національної свідомості. Кирило-Мефодіївське товариство.
- Революційно-демократичний рух в Україні у другій половині XIX ст. Громади
- М. П. Драгоманов - видатний вчений та громадсько-політичний діяч.
- ''Братство тарасівців", його роль у розвитку українського національно-визвольного руху.
- Реформа 1861 р. Та її соціально-економічні наслідки для України
- Демократичні реформи в Україні в 60-70 роки xiXст.
- Особливості розвитку капіталізму в Україні (друга половина XIX ст.).
- Столипінська аграрна реформа та її наслідки для українського суспільства.
- Соціально-економічний розвиток України на початку XX ст.; (1900 і917рр.).
- Україна в роки революції 1905 - 1907 pp.
- Виникнення та діяльність політичних партій в Україні (90-ті роки XIX ст. - 1917 p.).
- Лютнева 1917р. Революція в госп. Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Утворення Української Центральної Ради та її діяльність.
- Україна в період Першої світової війни (1914 - 1918 pp.).
- Проголошення автономії України. І, II Універсали Центральної Ради
- III Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки
- IV Універсал Центральної Ради і проголошення незалежної, самостійної держави українського народу. Крути: трагізм української історії
- М. Грушевський, в. Винниченко - лідери національно-визвольної революції українського народу 1917 - 1920 pp.
- Брестський договір і Україна. Прикінцевий період діяльності Центральної Ради: причини її падіння.
- Українське питання на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920 pp.).
- Українська держава гетьмана п. Скоропадського. Зовнішня і йнутрішня політика гетьманату та причини його падіння.
- Відновлення унр. Директорія унр: її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 - березень 1918 pp.).
- Другий зимовий похід військ унр (кінець 1920 - початок 1921 pp.).
- Суспільно-політичне життя в Україні після підписання Ризького мирного договору. Участь усрр в утворенні Радянського Союзу
- Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр). Створення та військові дії уга.
- Злука (об'єднання) українських земель (22 січня 1919 року) та її значення.
- Соціально-економічне та політичне становище на західноукраїнських землях у 20 - 30-х pp. XX ст.
- Україна в період нової економічної політики (1921 - 1928 pp.).
- Радянська індустріалізація України (1928 - 1939 pp.): суспільно-економічні наслідки.
- Колективізація в Україні. Голодомор 1932 - 1933 pp.
- Політика українізації (20 - 30 pp. XX ст.): суспільно-політичний зміст, наслідки.
- Український націонал-комунізм: хвильовизм. Шумскізм, волобуєвщина.
- Початок Другої світової війни. Західна Україна під владою сталінського режиму.
- Фашистський окупаційний режим та антигітлерівський опір в Україні (1941 -1944 pp.).
- Оун і упа в роки Другої світової війни та у післявоєнний період.
- Партизанський, антифашистський та підпільний рух в Україні (1941 - 1944 pp.).
- Україна в післявоєнний період (1945 - 1955 pp.). Голод 1946 - 1947 pp.
- Соціально-економічний розвиток Української pcp у 1964 - 1985 pp.
- Українська інтелігенція в русі опору 60 - 80-х pp. XX ст. В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус.
- Дисидентських, правозахисний і національно-визвольний рух в Україні у 60 - 80-х pp. XX ст.
- Українська pcp в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення оон і місце України у цьому процесі
- Спроби лібералізації суспільно-політичного життя в Україні у період десталінізації (1956 - 1964 pp.).
- Загострення екологічних проблем в Україні з другої половини XX ст. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- Наростання соціальних проблем в Україні (1985 - 1991 pp.).
- Становлення багатопартійної системи в Україні (кінець 80-х-90-ті роки XX ст. - до сьогодення).
- Україна на шляху до незалежності (1990 - 1991 pp.). "Декларація про державний суверенітет України" (16 липня 1990 р.) та її значення.
- Провал державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. В срср та його наслідки. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
- Конституція України - Основний Закон держави (28 червня 1996 p.).
- Соціально-економічний, політичний, духовний розвиток України у 90 - ті роки XX ст. - до сьогодення