§ 2. Завдання загального документознавства, його зв'язки з іншими науковими дисциплінами

Загальне документознавство представляється як певна метанаука щодо дисциплін, об'єктом (або одним з об'єктів) вивчення яких виступає документ. Поняття метанауки не є новим для документознавства. Зокрема, В.М.Автократов на поч. 1970-х рр. показує наявність двох точок зору на зміст документознавства, перша з яких відповідала теорії і методиці документування управлінських процесів, а друга — вважала його як метанауку про способи фіксації реальної дійсності взагалі (2, с. 41). Провідником останньої точки зору виступав К.Г.Мітясв. Пізніше в публікації (4, с. 35) теж відзначається, що цей відомий вчений розглядав документознавство "як своєрідну метанауку, яка повинна розробляти загальні питання теорії документонакопичення і практику документування всіх сфер діяльності людини, узагальнювати результати досліджень документів в усіх гуманітарних і технічних науках (підкреслено нами — С.К.)". І хоча, як вже зазначалося, йшлося про "власне" документи, ідея синтезуючої науки про документ є плідною і набула вже в наші часи нового змісту. Російський архівознавець Б.С.Ілізаров відзначає наявність ряду дисциплін, для яких документ є об'єктом дослідження: архівознавство, археографія, документознавство, інформатика, книгознавство, джерелознавство (78, с. 33-34). Він зауважує, що в процесі міждисциплінарної інтеграції відбувається запозичення не стільки фактологічних, скільки методичних і методологічних знань. Галузь знань, що об'єднує ці дисципліни, він називає документологією, "тобто галуззю дослідження, в якій формується загальна теорія документа" (там само, с. 34). Про можливість виокремлення фундаментальної науки документології, що буде виконувати функцію синтезованого дослідження загальних закономірностей фіксації і передачі інформації в документальних системах та документальних комунікаціях, пише Л.А.Дубровіна (67, с. 84). В контексті загальної науки про документ використовує термін "документологічні дослідження" Г.М.Швецова-Водка (247, с. 17). Термін "документологія" пропонував ще Поль Отле для позначення науки, яка повинна вивчати документаційну (у широкому розумінні) діяльність (245, с. 19). Як вже відзначалося, Я. Мушковський у межах документаційної науки (документації) виокремлював її наукові основи - документологію.

На нашу думку, документологія це і є загальне документознавство, яке розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та еволюції документа, загальні для всіх наук проблеми функціонування документів, практики їхнього створення і роботи з ними. Теорія документа включає перш за все напрями, що стосуються функціонального аналізу документів, вивчення їхньоъ характеристики як речових виробів та джерел інформації, класифікування та типологізації документів (119, с. 5). Власне, це не тільки генеральны напрями документології, а й її дослідницькі завдання.

Слід зауважити, що є і протилежні думки щодо можливості розроблення теорії документа. Так, Г.В.Боряк пише, що "загальна теорія документа в його поширеному трактуванні, природно, маэ право на життя, але поняття документа, яке повністю позбулося внутрішнього змісту та функціонального призначення конкретгого рівня й органічної специфіки систем документів, що охоплюють увесь період існування людства, в контексті концепції походження, приречене на долю загальної теорії систем в кібернетиці та інформатиці Як відомо, ця теорія активно розроблялася протягом б0-х рр., але череїскладність та поліфункціональність об'єкта завершилася цілком реально - як системний підхід. Тому не відмовляючись від поняття "документознавчий підхід", треба не змішувати його з загальною теорією документа". (28, с. 89). Автор, безперечно, правий, коли відзначає складність і багатоаспектність розроблення загальної теорії документа. Безумовно, рівень конкретності у даному разі буде мінімальним за рахунок узагальнення сукупності знань про характеристики документів (що, правда, базуються на дослідженнях конкретних видів документів).

Зрозумілі і протести представників різних наукових дисциплін документально-комунікаційного циклу проти синтезованих теорій документа. Однак, йдеться про докумснтознавство, його структуру, тому поняття "документознавчий підхід" і є підходом з позицій загальної теорії документа (як існують в документознавстві джерелознавчий, архівознавчий, інформаційний чи, краще сказати, інформологійний підходи). Не можна заперечити наявність загальних для всіх наук документально-комунікаційного циклу теоретичних знань, здобутих в результаті аналізу сутності, різних характеристик документів, закономірностей їхнього функціонування. Це і становить загальну теорію документа, яка відрізняється за своїм, переважно гуманітарним, характером від загальної теорії систем в кібернетиці та інформатиці, оскільки не має на меті встановлювати якісь математичні залежності чи математичні моделі. А саме наявність різних фаз, змін у виконанні основної соціальної функції документів (перехід від оперативного, активного стану в пасивний чи краще сказати — від динамічного до статичного у плані виконання такої функції), що стосується всіх документів, змушує вивчати цей феномен із загальнодокументознавчих позицій. І якщо такі розробки завершаться формуванням певних загальнодокументальних методів чи прийомів аналізу документа як системного об'єкта, то це вже може вважатися значним досягненням у галузі загального документознавства.

Теорія документа базується на певному понятійному апараті. Понятійна проблема є однією з методологічних. Як вже відзначалося, існує блок базових понять комплексу наук документально-комуні­каційного циклу, тому одним з провідних завдань загального документо­знавства слід визначити розроблення питань термінознавства у даній галузі. Саме окреслення смислових меж понять допомагає конкретизувати характер і сутність наукової) дисципліни і перш за все — які об'єкти досліджуються і з якою метою це здійснюється. У свою чергу, усвідомлення сутності документа та інших явищ, об'єктів та процесів, Що позначають докумснтозиавчі терміни, відбувається в результаті аналізу їхніх характеристик. Крім базових, існує також лексичний запас кожної конкретної дисципліни, тобто спеціальна термінологія архівознавства, різних напрямів спеціального документознавства, бібліотекознавства, книгознавства, археографії тощо.

Пріоритетним для документології с вивчення комплексу характеристик документа, зокрема, характеристик змісту, зовнішньої форми, функцій, властивостей документа як засобу комунікації, джерела інформації тощо.

Серед характеристик змісту привертають увагу дослідження знакових форм фіксації інформації, способів структурної побудови тексту, внутрішньої форми повідомлення, лексико-семантичних прийомів організації тексту документа. Такі розробки базуються не тільки на теоретичних результатах, отриманих в інших галузях знань, а й на досвіді практичної підготовки різних видів документів. Тобто це забезпечує зв'язки загального документознавства з усіма науками документально-комунікаційного циклу, а також з семіотикою, інформологією, мовознавством.

Багатоаспектними.є й напрями вивчення характеристик зовнішньої форми документа, його зовнішніх ознак, зокрема, способів фіксації інформації, різних видів носіїв інформації, організації їхньої матеріальної конструкції. Основна увага тут, безперечно, концентрується на загальнодокументознавчих проблемах теорії електронного документа, встановлюються безпосередні зв'язки з інформатикою, зокрема з тим напрямом, у межах якого розробляються нові автоматизовані інформаційні технології.

Важливим розділом теорії документа є характеристика складу і змісту його функцій. Георетичне узагальнення результатів функціонального аналізу документа здійснюється у декількох напрямах, зокрема, дослідженні складових документа у функціональному розрізі (тобто елементів характеристик форми і змісту), вивченні основних соціальних функцій сукупностей документів, а також функцій при прояві різних його властивостей (станів, статусів) як засобу комунікації, джерела інформації, пам'ятки історії та культури тощо. Специфічні функції окремих видів документів є об'єктом вивчення відповідних напрямів спеціального документознавства.

Поліфункціональність документа зумовлюється наявністю також різних проявів його сутності, скажімо, як засобу соціальної пам'яті чи свідчення, юридичного акту. Розкриття проблеми виконання документами основних соціальних функцій, а також ролі як елементів соціальної пам'яті, сприяє використанню в загальному документознавстві методів філософського, культурологічного й соціологічного аналізу Концепція документа як юридичного акту грунтується на положеннях правознавства, а результати його дослідження як засобу комунікації власне є складовою загальної теорії комунікації. Дуалістична природа документа як джерела інформації на різних стадіях буття зумовлює необхідність його вивчення в контексті інформологічного підходу, з одного боку, та як об'єкта історичного джерелознавства — з іншого.

Історичні дослідження в загальному документознавстві мають свої особливі завдання, що в основному зосереджуються на концеп­туальних питаннях розвитку документа. У їхньому числі проблеми генезису документа, періодизації його еволюції у цілому та у розрізі різних характеристик (змісту, форми, функцій, типо-видовоїтощо), виявлення закономірностей в процесах трансформації цих характеристик і формування сукупностей документів та систем, визначення ролі документальних джерел інформації в історії засобів соціальної комунікації та інформації. В результаті маємо широкий діапазон зв'язків з історією писемності та історією культури взагалі.

Дослідження еволюції способів класифікування та типологізації (як в теоретичному, так і у прикладному аспектах) створює підґрунтя для розроблення загальних принципів типочогії документа на основі використання різних критеріїв поділу документів. Тут проявляються зв'язки документознавства із загальною теорією класифікації. Типологія документа, на нашу думку, є не тільки теоретико-методологічним розділ», документології, але й одночасно входить на рівні з об'єктом, предметом, завданнями дисципліни до її теоретичних основ. Причому це стосується і різних відгалужень спеціального документознавства, оскільки специфічність даного розділу досить суттєва (наприклад, картографічних чи кінофотофонодокументів), хоча і базується на загальнодокументознавчих засадах.

Власне історичний матеріал дає можливість формулювати певні залежності щодо процесу функціонування документів у суспільстві і розглядати їх в контексті користування документами. Маємо не тільки загальнотеоретичні проблеми документознавства в аспекті задоволення соціальних потреб в документально оформленій інформації чи в певних їхніх характеристиках (знов таки — змісту, форми, функцій, жанру, виду, номіналу), а й на, так би мовити, "індивідуальному" рівні, тобто у зв'язку "документ-користувач". Аналіз цих процесів можливий як в соціологічному, культурологічному, так і в психологічному аспектах.

Значна частина теоретичних проблем загального документознавства пов'язується з практичними питаннями створення документів і користування ними. Але комплекс таких питань через свою специфічність знаходиться переважно в полі зору інших наук документально-комунікаційного циклу чи відповідних розділів спеціального документознавства. Серед практичних проблем, що мають загальнодокументознавче значення, слід виокремити створення і реалізацію автоматизованих інформаційних систем на документальні масиви видань, рукописних книг, архівних документів (96). Це, зокрема, проекти державної програми "Книжкова спадщина України: створення бібліографічного реєстру та системи збереження й загальнодоступності" (77). Аналогічні проекти існують і в інших країнах, зокрема, в США, що реалізуються в межах програми "Пам'ять Америки", проекту створення мережі бібліотек, архівів, інформаційних і документаційних центрів, що мають крупні бази дгних (86). Не менш масштабною є загально-документальна проблема забезпечення збереженості фондів документів^, що у своїй основі мас фізичні, хімічні і біологічні аспекти. Це забезпечує зв'язок загального документознавства з відповідними галузями природознавства.