logo
ekzamen_etnologiya

55.Духовне життя

. Проте в побутовому житті народів Сибіру до самої революції існувала і така сфера, яка менш за все піддавалася прогресивному культурному впливу. Це область релігійно-міфологічних уявлень і різних релігійних культів. Найбільш поширеною формою вірувань у народів Сибіру був шаманізм.

Відмінною рисою шаманізму є віра в те, що певні люди - шамани - мають здатність, привівши себе в несамовите стан, вступати в безпосереднє спілкування з духами - покровителями і помічниками шамана в боротьбі з хворобами, голодом, пропажами та іншими нещастями. Шаман ж зобов'язаний був піклуватися про успіх промислу, вдалому народженні дитини і т. д. Шаманізм мав кілька різновидів, що відповідають різним стадіям суспільного розвитку самих сибірських народів. У найбільш відсталих народів, наприклад у ітельменів, шаманів могли всі, і особливо старі жінки. Пережитки такого «поголовного» шаманства збереглися і в інших народів; зокрема, у чукчів поряд з наявністю професійних шаманів існували шаманські обряди, які виконувалися главами сімей під час сімейних свят.

У деяких народів функції шамана становили вже особливу спеціальність, але самі Шеман обслуговували родовий культ, в якому брали участь всі дорослі члени роду. Таке «родове шаманство» зазначалося у юкагиров, Хант і мансі, у евенків і бурят.

Професійне шаманство розквітає в період розпаду патріархально-родового ладу. Шаман стає особливим особою в громаді, що протиставляють себе непосвяченим родичам, живе доходами зі своєю професією, яка стає спадковою. Саме така форма шаманізму спостерігалася в недавньому минулому у багатьох народів Сибіру, ​​особливо у евенків і тунгусо-мовного населення Амура ^ у ненців, селькупи, якутів.

У бурятів шаманізм придбав ускладнені форми під впливом буддизму, а з кінця XVII тобто взагалі став змінюватися цією релігією. Серед народів Алтаї-Саян поширився той же буддизм (в Туві), частиною християнство (у хакасов і алтайців), а в зв'язку з ними з'явилися нові вірування (так званий бурханізм - поклоніння богу Бур-

хану). Западносибирские татари колись сповідували шаманізм, але з XVI ст. він був витіснений ісламом.

У народів Сибіру існували й інші форми релігії, здебільшого пов'язані з шаманством, частиною існували окремо від нього. До категорії таких самостійних вірувань можна віднести сімейно-родової культ. У нівхів культ ведмедя був чисто родовим культом, під час звершення якого шаману не дозволялось камлал. У ненців існувало розвинене шаманство, але зображення сімейних духів-покровителів виготовляли та зберігали глави сімей.

Відомий також промисловий культ, що складається в жертвоприношеннях «господарям» природи, духам-покровителям. Цей культ місцями пов'язується з шаманізмом, але частіше носив характер родового і навіть індивідуального культу. Наприклад, ненці, приступаючи до промислу, кожен окремо приносили жертви «сядеям» - покровителям мисливства та рибальства.

Царський уряд, починаючи з XVIII ст., Старанно підтримувало місіонерську діяльність в Сибіру православної церкви, причому нерідко християнізація проводилась примусовими заходами. До кінця XIX в. більшість сибірських народів було формально хрещені, проте їх власні вірування не зникли і продовжували надавати чималий вплив на світогляд та поведінку корінного населення.

Загалом напередодні Жовтневої революції більшість народів Сибіру, ​​особливо Півночі, продовжувало залишатися в стані господарської, соціальної та культурно-побутової відсталості. Хижацький російський капіталізм, вторгся в життя цих народів, більше дбав про їх нестримної експлуатації, ніж про розвиток елементарної освіченості і культури.

56-61