7.1. Нерівномірний розвитк провідних країн світу в кінці XIX – на початку xXст

В останній третині XIX – на початку XX ст. у техніці промислового виробництва провідних індустріальних країн світу відбулися суттєві зрушення, які мали великий вплив на всі сторони життя людства. Ці наслідки відчутні і сьогодні. Переворот в галузі науки і техніки (нова промислова революція) поклав початок сучасному промисловому виробництву.

Саме в останній третині XIX ст. відбулася заміна парової енергії на електричну, яка найшла своє застосування у всіх галузях виробництва, у культурі, побуті людей, сприяла росту продуктивності праці, підготувала умови для автоматизації виробничих процесів.

Технічні зрушення відбуваються у металургії (1867 – “мартенівський”, 1879 – “томасовський” способи виплавки сталі, 70-80 рр. – електротехнічні способи виплавки кольорових металів).

Були зроблені відкриття нових видів двигунів (парова турбіна, двигун внутрішнього згорання Даймлера і Бенца, Дизеля), що зробило переворот на всіх видах транспорту (перші автомобілі, трамваї, метро, літаки). Великі досягнення на рубежі XIX -–XX ст. були зроблені у розвитку хімічної промисловості (крекінг нафти, одержання каучуку, добрив, лікарських препаратів, фарбників). Справжня революція відбувається в галузі зв’язку (В 1895 р. Попов винайшов радіо). Величезним досягненням був винахід електричної лампочки (Ладигін, Едісон) та кіно (Люм’єр).

Всі ці досягнення були б неможливі без розвитку фундаментальних наук (математики, хімії, фізики, теплофізики, аеродинаміки). Наука перетворилася у рушійну силу технічного прогресу, сприяла розвитку продуктивних сил та подальшому процесу індустріалізації країн Західної Європи та США.

Головним змістом цих зрушень було величезне зростання обсягів промислового виробництва (світовий обсяг за 1870 – 1900 рр. зріс у 3 рази). Найбільшими темпами розвивалася важка промисловість, випереджуючи легку (особливо високі темпи у сталеплавильній, верстатобудівній, автомобільній, нафтодобувній та нафтопереробній, електротехнічній).

Технічний прогрес чинив великий вплив на вдосконалення військового озброєння (створюються нові види зброї, кулемети, танки, підводні човни, лінкори, літаки, отруйні речовини).

Впровадження нової техніки вимагало великих капіталів. Це штовхало підприємства до об’єднання своїх капіталів з метою організації виробництва з урахуванням досягнень НТП. В багатьох випадках власних коштів у промислових підприємств не вистачало і вони звертались до банків, прагнучи залучити їхні кошти для розширення виробництва на новій основі. Таким чином виникала можливість концентрації капіталу та утворення монополії і як наслідок – одержання надвисоких прибутків завдяки встановленню монопольно високих цін на товари.

Перша монополія виникла у США в 1872 р. (“Стандарт ойл” – нафтовий трест заснований Рокфеллером). Згодом на долю цього тресту припадало 90% переробки нафти. До кінця XIX ст. процес утворення монополії набуває масового характеру, що призводить до гострої конкурентної боротьби і сприяє ще більшому прискоренню монополізації. Виникають трести, картелі, синдикати, концерни. Отже кінець XIX ст. характеризується тим, що:

1. на зміну “вільної конкуренції” прийшли монополії і встановили свій контроль над виробництвом;

2. технологічні зрушення фактично призвели до “другої промислової революції”, прискорили процес індустріалізації після промислового перевороту;

3. промисловість остаточно бере першість над сільським господарством, причому в самій промисловості найбільш швидкими темпами розвиваються галузі важкої промисловості;

4. процес індустріалізації що більше прискорився з утворенням монополій, які активно впливають на промислове виробництво, на розширення внутрішнього та світового ринків;

5. поряд з розвитком зовнішньої торгівлі розвиваються кредитні та валютні ринки. Світовий ринок також активно впливає на промисловий розвиток країн Західної Європи та США. Світовий ринок – це місце збуту їх товарів і одержання сировини. Він сприяє поглибленню поділу праці (набуває міжнародного характеру), та розвитку міжнапродних економічних зв’язків.

Важливий вплив на формування світового ринку має міжнародний поділ праці та спеціалізація країн у виробництві окремих товарів. На кінець XIX ст. ця спеціалізація конкретно визначилася. Так, Англія займає провідне місце в експорті різних машин і механізмів; Німеччина – сільськогосподарських машин, паровозів, верстатів, спирту, цукру, виробів електротехніки, хімічної промисловості; Франція – дорогих шовкових тканин, парфумів, одежі, взуття, текстильних машин; США – виробів чорної металургії, машин, тканини, с/г продукції, особливо пшениці.

Основною формою світового ринку була міжнародна торгівля, яка весь час зростала.

На розвиток міжнародної торгівлі активно впливає вивіз капіталу за кордон (Англія, Франція та Німеччина). Франція виступає переважно як світовий лихвар, надаючи позики під високі відсотки. (Найбільше позик отримує Росія та країни Латинської Америки).

У формуванні світового ринку та міжнародних економічних відносин важливу роль відігравала колоніальна система, яка як відомо з попередньої теми виникла в наслідок Великих Географічних відкриттів і остаточно сформувалась в кінці XIX ст. Найбільшою колоніальною країною в цей час стає Англія, яка володіє колоніями площею 33, 5 млн км² з населенням 393,5 млн чоловік. На другому місці Франція – 10, 6 млн км² з населенням 55,5 млн чоловік. Значними колоніями на кінець XIX ст. володіли Голландія та Бельгія. Німеччина і США на кінець XIX - початок XX ст. мали незначні колонії.

Колонії відігравали значну роль в економіці всіх без винятку країн. Вони були ринками збуту товарів, сферою вкладання капіталів, джерелом дешевої і цінної сировини. Нерівномірність у розмірах колоній між провідними державами загострювала відносини між ними. Наприкінці XIX початку XX ст. колонії були вже остаточно поділені між великими державами, економічний розподіл світу вже відбувся (розподіл ринків збуту, товарів і капіталу). В таких умовах перерозподіл сфер впливу окремих країн та заволодіння колоніями могло здійснюватися тільки воєнним шляхом.

Далі розглянемо причини нерівномірного економічного розвитку провідних країн світу, зокрема причини відставання Англії та Франції і швидкого розвитку США та Німеччини наприкінці XIX - початку XX ст.

Англія - в середині XIX ст. випускала 50% світової промислової продукції і вважалася “фабрикою світу”. Починаючи з 70 р. XIX ст. темпи зростання промислової продукції почали падати і в 1914 р. Англія виробляла лише ¹/₇ світової промислової продукції. Причиною падіння темпів приросту і як слідство відставання Англії від інших країн стало володіння великими колоніями, куди треба було вкладати (вивозити) капітал, тим самим зменшуючи капіталовкладення в економіку метрополії.

На темпи економічного росту негативно впливала значна кількість старого устаткування, яке фізично і морально застаріло, оскільки Англія раніше інших країн здійснила промисловий переворот, тоді як США, Німеччина тільки тепер встановлювали нову техніку.

Англія продовжувала до кінця XIX ст. вільну торгівлю, в той час як США і Німеччина проводили протекціоністську політику, захищаючи свою економіку від конкуренції.

Значні кошти з бюджету Англії пішли на озброєння, особливо на будівництво військовоморського флоту, що теж негативно впливало на економіку.

В країні ріс прошарок рантьє, які жили на прибуток від цінних паперів і мало вкладали грошей у розвиток промисковості.

Як уже відмічалось, негативно впливали на економіку Англії колонії. Вивозячи туди капітал (1 місце в світі по вивозу капіталу за кордон в 1914 р.) Англія в значній мірі і залежала від них (прибутки від колоній були в 4 рази більші ніж від власної промисловості). Економіка Англії набуває колоніального характеру.

Всі ці причини і пояснюють чому Англія на початку XX ст. по розвитку промислового виробництва переміщується на третє місце після США та Німеччини.

Другою країною, яка в цей період уповільнила темпи свого розвитку була Франція (ще в середині XIX ст. – друге місце, а наприкінці – четверте). Причини відставання Франції у багатьох випадках подібні до тих, що були притаманні Англії, але були і такі, які були властиві тільки Франції.

Перша – поразка Франції у Франко – Пруській війні (1870 – 1871 рр.), у наслідок чого Франція була змушена сплатити Прусії контрибуцію у розмірі 5 млрд. франків золотом та віддати два економічно розвинені райони – Ельзас і Лотарингію (один з найбільших в Європі залізорудних басейнів). Це завдало Франції загальних збитків на 16 млрд. франків і значно загальмувало її розвиток.

Наприкінці XIX – початку XX ст. Франція залишалась аграрно-індустріальною країною, причому сільське господарство було у кризовому стані. Парцелярне господарство (розміром 2 – 3 га) не дозволяло широко використовувати сільськогосподарські машини, провадити сівозміни, застосовувати хімічні добрива. Внаслідок цього були низькі врожаї, які приносили мізерні прибутки.

Розвиток економіки гальмував і той факт, що банківський капітал переважав промисловий. Гроші йшли здебільшого на кредитування інших країн, а не власної. Як і в Англії, в країні ріс клас рантьє.

Німеччина – з 70-х років XIX ст. економіка розвивається швидкими темпами і країна по промисловому виробництву виходить на перше місце в Європі та на друге в світі (перше США). Головними причинами піднесення економіки були перемога у Франко-Пруській війні, внаслідок чого Німеччина об”єднується у єдину державу, ліквідувавши феодальну роздрібненість та митні кордони.

Запровадження єдиної валюти, системи мір та ваги, єдиних законів сприяло формуванню загальнонімецького ринку.

Контрибуція і залізна руда Лотарингії пішли на фінансування промисловості та будівництво залізниць.

Висока продуктивність праці і низька заробітна плата також були значним поштовхом у розвитку промисловості Німеччини (по використанню електроенергії Німеччина навіть випереджала США). Існування в Німеччині великої регулярної армії і намагання уряду вести агресивну політику (зовнішню) давало можливість робити великі державні замовлення на виготовлення різних видів зброї, що було важливим стимулом зростання промисловості, забезпечувало ринки збуту продукції та одержання високих прибутків. Темпи розвитку економіки Німеччини були такими, що за 30 років (1871 – 1890) обсяг промислового виробництва зріс у 3,1 рази.

США – наприкінці XIX – початку XX ст. темпи росту економіки були особливо швидкими. Молода держава (з 1776 р.) внаслідок війни за незалежність англійських колоній, отримала стимул для розвитку після скасування рабства (війна між Північчю та Півднем 1861 – 1865 р.) і прийняття закону про гомстеди (поселення, ділянки, садиби). За цим законом, всі хто бажав із воюючих на боці Півночі США або не воював на боці Півдня, мали право отримати землю розміром 130 акрів (65 га) сплативши 10 доларів. Якщо той, хто одержав землю обробляв її протягом 5 років, то земля переходила у його повну власність. Унаслідок прийняття цього закону (всього було роздано біля 2-х млн. гомстедів (~ 115 млн га) остаточно переміг “американський” – фермерський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві.

Розвиток великої кількості фермерських господарств сприяв розширенню внутрішнього ринку країни та швидкому зростанню сільськогосподарського виробництва. Фермерські господарства вимагали великої кількості машин, а це дало поштовх розвитку сільськогосподарського машинобудування і в цілому позитивно вплинуло на зростання обсягів промислового виробництва і розширення ринків збуту.

Розвитку економіки США сприяла і масова еміграція населення з Європи. За XIX ст. населення країни зросло у 14 разів, в той час в Європі тільки в 2 рази. Піднесенню економіки США сприяла митна політика, інвестиційна (залучення іноземного капіталу), будівництво залізниць. Так на протязі 1870–1913 рр. збільшилась довжина залізничної колії у 8 разів, виробництво сталі зросло у 450 разів. За той же період видобуток вугілля зріс у 18 разів..

Запровадження в економіку досягнень НТП, монополізація виробництва (1912 р. – у США 450 трестів) перетворили США у провідну країну світу.

Нерівномірність у розвитку провідних країн світу призвела до загострення боротьби між ними особливо між молодими (США, Німеччина) і історично більш зрілими. Цьому сприяла боротьба між монополіями за колонії, ринки сировини, збуту, сфер впливу. Прагнення силою зброї перерозподілити світ привели до утворення військових політичних союзів: Антанта (Англія, Франція, Росія) та Троїстого союзу (Турція, Німеччина, Австро-Угорщина). В 1914 р. почалася Перша світова війна.