Остаточний перехід від палацово-вотчинної до приказної системи управління
Московська держава успадкувала від попереднього періоду палацово-вотчинну систему. Вона складалася з придворних чинів (дворецький, конюшний, стольник, чашник та ін.), які відтак стали виконувати доручення князя, що мали загальнодержавне значення і не належали до їхніх обов'язків при дворі.
Органи двірцево-вотчинного управління в XVI ст. змінили прикази, які відали окремими галузями управління, були постійно діючими установами з власним бюджетом і діловеденням. У кожному з приказів було від трьох до 400 осіб „приказних людей" — суддів, дяків, піддячих, яким доручалося, „приказувалося" ведення певного кола справ. Найважливіші прикази — Великого двірця, Великої казни, Розбійний, Холопський, Помісний — всього близько 100.
Провідна роль належала військово-адміністративним приказам. Відбулася реорганізація армії. Основу її становили дворянська кіннота і стрільці, які з'явилися внаслідок реформи, проведеної Іваном IV. Необхідність у стрілецькому війську виникла в зв'язку з подальшим розвитком і вдосконаленням вогнестрільної зброї. Для управління стрільцями був створений спеціальний приказ. Особливим складом боярської та дворянської кінноти відав Розрядний приказ, що фіксував усі випадки призначення на службу та переміщення. Призначення на посади проводилося відповідно до принципу місництва — за родовитістю, знатністю.
Помісними земельними володіннями служилих дворян відав Помісний приказ. Він стежив, щоб дворяни забезпечувалися землями за військову службу. Існував також Козачий приказ, який відав козачими військами. З'явилися спеціальні територіальні прикази, які відали справами приєднаних територій. Це Казанський і Сибірський прикази. У подальшому почав діяти Малоросійський приказ, що відав справами України.
В період станово-представницької монархії виник зародок центрального поліційного органу. Спочатку працювала комісія Боярської думи з розбійних справ, відтак утворився Розбійний приказ, який розробляв для місцевих органів накази, спрямовані на боротьбу зі загальнокримінальними злочинами.
Обслуговуванням особистих потреб царя відали спеціальні двірцеві прикази: приказ Великого двірця (управляв двірцевими землями), Конюшний (відав царською конюшнею), Ловчий і Сокольничий прикази (мисливські), Постельний (відав царською спальнею) тощо. Велике значення мав Посольський приказ, який відав різноманітними зовнішньополітичними справами. Посади керівників приказів вважалися особливо почесними і важливими, відповідно до принципу місництва їх могли посідати найродовитіші феодали.
Отже, двірцеві органи, що відали раніше лише князівським доменом, тепер ставали установами, які керували всією величезною Російською державою.
- Етапи створення Російської централізованої держави і її правової системи (хіv – початок хvІст.): Умови і підстави процесу централізації
- Еволюція спадкування вотчин і владних прав, хронологія та джерела великокняжої влади (обґрунтування самодержавства). Хронологія історії взагалі:
- Суспільний лад. Феодали (служилі князі (княжата), бояри, слуги вільні і діти боярські, «слуги під двірським»).
- Селяни (володільчеські і чорнотяглі; старожильці і новопорядчики; срібники, половники, бобилі).
- Холопи (великі, повні і докладні; страдники); кабальні люди.
- Міське населення (жителі дитинцю; слободок і дворів в межах міста; торгово-ремісничого посаду. Проблема чорних і білих слободок).
- Державний лад: Великий князь.
- Феодальні з’їзди.
- Палацово-вотчинна система управління (відомство двірського і путі; великокнязівська скарбниця, палацова канцелярія; чини палацу – дяки; перехід до приказної системи).
- Управління містами (городчики – принцип заміщення посади та повноваження; городові прикажчики).
- Джерела права:
- Право власності (вотчини і маєтки)
- Зобов’язальне право за Судебником 1497 р.
- Кримінальне право
- Майнові злочини
- Злочини проти особи
- Спадкове право
- Злочини і покарання
- Процес. Нова форма процесу – розшук
- Станово-представницька монархія в Росії (середина хvі – середина хvіі століття)
- Суспільний лад. Феодали.
- Феодально-залежне населення.
- Державний лад
- Боярська дума
- Земські собори
- Остаточний перехід від палацово-вотчинної до приказної системи управління
- Зміни в системі місцевого управління
- Губні органи в складі губного старости і цілувальників замість намісників-«кормлєнщиків»
- Реорганізація системи феодальних імунітетів та відміна тарханів Стоглавим собором 1551 р.
- Введення земських органів самоуправління
- Воєводи
- Виникнення та еволюція абсолютної монархії в Росії: 2-га пол. Хvіі – хvііі ст.
- Суспільний лад
- Політичний лад
- Правова система.
- Систематизація права.
- Джерела права
- Соборне Уложення 1649 року
- Акти Земських соборів
- Інститути цивільного та кримінального права
- Судовий процес
- Реформи Петра і
- Обласна реформа 1708-1710 рр. (губернії – провінції – повіти)
- Втрата Ратушею значення центральної фінансової установи
- Ліквідація обласних приказів
- Сенат (1711р.). Ближня канцелярія (1699р.). Консилія міністрів.
- Зміни у складі Сенату за рахунок президентів Колегій (1722 р.). Генерал-прокурор при Сенаті та прокурори в Колегіях. Головний магістрат (1720р. ) і Синод (1721р.).
- Ліквідація «земських ізб».
- Міська реформа, міські магістрати
- 1719Р. – зміни в структурі обласних адміністрацій (провінція замість губернії).
- Указ про єдиноспадкування 1714 р. (стирання різниці між вотчиною і маєтком, введення майорату задля запобігання подрібнення землеволодінь). «Табель про ранги» 1722р.
- Перепис населення 1718р. Та його наслідки:
- Указ 1721р. Про посилення штрафів за утримання селян-втікачів.
- Митний тариф 1724р.
- Указ 1722р. Про об’єднання в цехи