Судовий процес
Розрізнялися дві форми судового процесу — змагальний і розшуковий, останній набував більшого значення. Суть розшукного (“інквізиційного”) процесу: справа розпочиналась за ініціативою державного органу або посадової особи; докази: затримання на місці злочину або особисте визнання, для одержання якого застосовувалось катування (Законодавство регламентувало підстави і порядок застосування катування).
Іншим новим процесуальним засобом був “повальний обшук” – масовий допит місцевого населення, щоб виявити очевидців злочину та проведення процедури “облиховання”. “Облихований” злочинець, який не визнав своєї вини, міг бути підданий тюремному ув’язненню на невизначений строк.
Більшість цивільних справ і деякі кримінальні розглядалися в змагальному процесі. Він починався і закінчувався за волею сторін, які представляли свої докази. Продовжувала розвиватися система формальних доказів. Докази поділялися на досконалі та недосконалі, повні й неповні. Суд при оцінці доказів повинен був дотримуватися вимог закону. Головним доказом вважалося признання обвинуваченого або відповідача. В якості доказу зберігалася і присяга. В Соборному уложенні 1649 р. вона йменувалася «хресним цілуванням».
СУД
Вищу судову владу мав цар. Усі найважливіші та складні справи надходили з Сенату на його затвердження. Наступною судовою інстанцією був Сенат, куди подавали апеляції в справах, розглянутих Юстиц-колегією. Сенату підлягали за службові злочини сенатори й інші вищі посадові особи.
Спеціальною вищою судовою установою була Юстиц-колегія — апеляційний суд щодо губернських надвірних судів. Вона також розглядала окремі справи як суд першої інстанції, водночас управляючи всіма судами імперії. Судові функції виконували й колегії, розглядаючи справи своїх чиновників, винних у службових злочинах. У всіх містах імперії були створені так звані нижні суди. Проте 1722 р. їх ліквідували, і в кожній провінції був заснований провінційний суд у складі воєводи й асесорів.
Злочини військовиків розглядали полкові суди та Генеральний військовий суд, духовних осіб — єпископ. Апеляційною інстанцією був Синод. Справи міського населення розглядали городові магістрати, апеляційною інстанцією був Головний магістрат. Кріпосних селян судили поміщики, крім справ про тяжкі злочини.
Незважаючи на всі перетворення, характерними особливостями суду того часу залишались хабарництво і тяганина, сваволя суддів, їх низький моральний рівень і безграмотність.
- Етапи створення Російської централізованої держави і її правової системи (хіv – початок хvІст.): Умови і підстави процесу централізації
- Еволюція спадкування вотчин і владних прав, хронологія та джерела великокняжої влади (обґрунтування самодержавства). Хронологія історії взагалі:
- Суспільний лад. Феодали (служилі князі (княжата), бояри, слуги вільні і діти боярські, «слуги під двірським»).
- Селяни (володільчеські і чорнотяглі; старожильці і новопорядчики; срібники, половники, бобилі).
- Холопи (великі, повні і докладні; страдники); кабальні люди.
- Міське населення (жителі дитинцю; слободок і дворів в межах міста; торгово-ремісничого посаду. Проблема чорних і білих слободок).
- Державний лад: Великий князь.
- Феодальні з’їзди.
- Палацово-вотчинна система управління (відомство двірського і путі; великокнязівська скарбниця, палацова канцелярія; чини палацу – дяки; перехід до приказної системи).
- Управління містами (городчики – принцип заміщення посади та повноваження; городові прикажчики).
- Джерела права:
- Право власності (вотчини і маєтки)
- Зобов’язальне право за Судебником 1497 р.
- Кримінальне право
- Майнові злочини
- Злочини проти особи
- Спадкове право
- Злочини і покарання
- Процес. Нова форма процесу – розшук
- Станово-представницька монархія в Росії (середина хvі – середина хvіі століття)
- Суспільний лад. Феодали.
- Феодально-залежне населення.
- Державний лад
- Боярська дума
- Земські собори
- Остаточний перехід від палацово-вотчинної до приказної системи управління
- Зміни в системі місцевого управління
- Губні органи в складі губного старости і цілувальників замість намісників-«кормлєнщиків»
- Реорганізація системи феодальних імунітетів та відміна тарханів Стоглавим собором 1551 р.
- Введення земських органів самоуправління
- Воєводи
- Виникнення та еволюція абсолютної монархії в Росії: 2-га пол. Хvіі – хvііі ст.
- Суспільний лад
- Політичний лад
- Правова система.
- Систематизація права.
- Джерела права
- Соборне Уложення 1649 року
- Акти Земських соборів
- Інститути цивільного та кримінального права
- Судовий процес
- Реформи Петра і
- Обласна реформа 1708-1710 рр. (губернії – провінції – повіти)
- Втрата Ратушею значення центральної фінансової установи
- Ліквідація обласних приказів
- Сенат (1711р.). Ближня канцелярія (1699р.). Консилія міністрів.
- Зміни у складі Сенату за рахунок президентів Колегій (1722 р.). Генерал-прокурор при Сенаті та прокурори в Колегіях. Головний магістрат (1720р. ) і Синод (1721р.).
- Ліквідація «земських ізб».
- Міська реформа, міські магістрати
- 1719Р. – зміни в структурі обласних адміністрацій (провінція замість губернії).
- Указ про єдиноспадкування 1714 р. (стирання різниці між вотчиною і маєтком, введення майорату задля запобігання подрібнення землеволодінь). «Табель про ранги» 1722р.
- Перепис населення 1718р. Та його наслідки:
- Указ 1721р. Про посилення штрафів за утримання селян-втікачів.
- Митний тариф 1724р.
- Указ 1722р. Про об’єднання в цехи