Проблема формування української нації у 19 ст.

Цей процес формування української нації проходив важко і своєрідно. Особливістю етнічних процесів в Україні в II пол. XIX ст. було те, що українці жили в різних державах і величезна їх частина опинилась в стороні від прогресивних капіталістичних перетворень. Українці в переважній більшості залишились аграрним народом, ніж індустріальним. А так як йшов процес обезземелення бідноти, то українці поряд з переїздом до міст переселялись на Північний Кавказ, Нижнє Поволжя, Сибір, Далекий Схід Земля від узбережжя Японського і Охотського морів до Забайкалля навіть стала називатися “Зеленою Україною”.

Українська нація формувалася й розвивалася переважно як селянська. За даними перепису 1897 р. 84% населення України, яке було під владою Російської імперії, становили селяни. Із загальної кількості 1.5 млн. робітників України чотири п'ятих були місцевими уроженцями. Проте-в машинобудівній і металургійній промисловості та на шахтах Донбасу і взагалі в містах південного регіону переважали робітники, що прибули сюди з російських губерній. Чиновницько-бюрократичний апарат таінтелігенція теж розмовляли російською мовою. В основному неукраїнською була і буржуазія, в якій визначне місце належало росіянам, євреям та іноземцям. Тому українські міста перетворились в центри російськомовної культури, населення яких, що вважало українську мову своєю рідною, складало меншість. Отже, на кінець ХІХ - початок XX ст. українська нація в сучасному значенні цього слова не склалась, що й обумовило всі наступні події.

Гальмуючими факторами утворення української нації слід вважати не тільки проживання народу в різних країнах і проведення ними колоніальної політики. Близькість російського і українського етносів, що обумовлювало могутній тиск великоросійської етнічної культури на українців і їх русифікацію, також заважали формуванню українського народу в націю.