logo
Istoriya_2015

Розвиток літератури в Україні у другій половині 20 ст.

Нових вершин досягла українська література, представлена І. Франком,

Лесею Українкою, М. Коцюбинським, В. Винниченком, П. Мирним. І.

Нечуєм-Левицьким, О. Маковеєм, О. Кобилянською, О. Олесем, А Тесленком,

В. Стефаником, М. Черемшиною, Л. Мартовичем та ін.

М. Коцюбинський закликав письменників розробляти теми "філософічні,

соціальні, психологічні, історичні та інші", не обмежуватися описом

життя селянства, а й звертати увагу "на інші верстви суспільності, на

інтелігенцію, фабричних робітників, військо, світ артистичний та ін. "Це

побажання значною мірою втілив у своїй творчості В. Винниченко. В його

численних оповіданнях і повістях ("Краса і сила", "Голота", "Талісман"

та ін.), написаних під час революції 1905—1907 рр., чітко відображено

соціальні процеси на селі. А після поразки революції у творах "Чесність

з собою", "Рівновага", "Щаблі життя", "Брехня", "Великий молох"

письменник показав суперечливий і неоднозначний світогляд інтелігенції,

яка часто зневіряється у власних ідеалах.

Пафосом боротьби за волю пройнята поезія Лесі Українки ("Осіння казка",

"В катакомбах", "Пісні про волю" та ін.), де перед читачем оживають

бурхливі колізії життя українського народу, його переживання і

прагнення.

А. Тесленко вивів у своїх оповіданнях новий тип людини тодішнього села.

Піднесення визвольної боротьби проти гнобителів показав у творах

"Осінній ескіз", "Чайка", "Мужицька арифметика" С. Васильченко.

Майстром короткої психологічної новели був В. Стефаник. З 1899 р. по

1905 р. він видав чотири збірки своїх творів ("Синя книжечка", "Камінний

хрест", "Дорога", "Моє слово"). Близькими до творчості Стефаника були

оповідання М. Черемшини, Л. Мартовича, які розкривають процеси

соціального розшарування на селі. До кращих творів світової літератури

належить повість О. Кобилянської "Земля"