Французький Індокитай

Складно відбувався процес деколонізації у французькому Індокитаї — В'єтнамі, Камбоджі, Лаосі.

2 веересня 1945 р. Була проголошена Демократична Республі­ка В'єтнам.

1945 pp. Проголошено незалежність Лаосу і Камбоджі.

І946 р. Французькі колонізатори розв'язали війну в Індокитаї.

1951 p. Утворився Єдиний національно-визвольний фронт В'єтнаму, Лаосу та Камбоджі. У ході бойових дій францу­зькі війська відступили, а у 1954 р. капітулювали. Франція зазнала поразки і В'єтнам, Лаос і Камбоджа отримали повну незалежність згідно з Женевськими угодами 1954р.

1954 p. Женевська конференція міністрів закордонних справ КНР, США, Великої Британії, Франції, СРСР, делегації ДРВ, королівських урядів Камбоджі, Лаосу, Південного В'єтнаму.

Прийнято рішення поважати суверенітет, незалежність держав Індокитаю, не допускати втручання у внутрішні справи. Делегації ДРВ і Південного В'єтнаму Женевські угоди 1954 р. не підписали. За Женевськими угодами В'єтнам чуло поділено на дві частини.

Територія на північ від 17-ї паралелі залишалася за Демо­кратичною Республікою В'єтнам на чолі з комуністом Хо Ші Міном. Столиця — Ханой. На південь 17-ї парале­лі — за Республікою В'єтнам, який підтримували СИТА. Столиця — Сайгон.