Країни тропічної та південної африки Тропічна Африка

Посилення антиколоніальної боротьби народів Азії й Пів­нічної Африки сприяли "пробудженню" народів Тропіч­ної Африки (з другої половини 50-х pp.). Тропічна Африка була найвідсталішим в економічному аспекти регіоном світу.

(І березня 1957 р. Першою здобула незалежність британська колонія в Західній Африці — Золотий Берег, який отри­мав назву Гана.

Жовтень 1958 р. Визволилася перша з французьких коло­ній — Гвінея.

1960 р. "Рік Африки". Політичну самостійність отримало 17 країн континенту — колишніх колоній Великої Брита­нії, Франції, Бельгії. Це такі країни:

Камерун, Малазійська Республіка (тепер Демократична Республіка Мадагаскар), Народна Республіка Конго (те­пер Заїр), Сомалі, Дагомея (тепер Бенін), Верхня Вольта (сучасна Буркуна-Фасо), Берег Слонової Кості (сучасний Кот д'Івуар), Габон, Мавританія, Нігер, Сенегал, Малі, Нігерія, Чад, Того, Центральна Африканська Республіка, Демократична Республіка Конго.

Протягом 1961-1970 pp. утворилося ще 14 держав:

1961. р. — Танганьїка, Сьєра-Леоне.

1962. р. — Уганда, Бурунді, Руанда.

1963. р. — Кенія, Лесото, Свазіленд, Екваторіальна Гвінея.

1964. р. — Занзібар, Малаві, Замбія. Танганьїка і Занзібар утво­рили нову державу — Об'єднану Республіку Танзанію.

1965. р. — Гамбія.

Висновки

1. До середини 60-х pp. для більшості країн Тропічної Африки закінчився колоніальний період історії.

2. Розпад колоніалізму у цьому регіоні відбувався мирним шляхом, крім Кенії й Камеруну, де відбулися збройні пов­стання.