Наслідки реформ у Китаї

1. Реформи значно прискорили темпи розвитку Китаю.

2. Наприкінці 80-х pp. за обсягом валового національного продукту Китай поступався лише США, але в розрахунку на душу населення (500 доларів на рік) значно відставав від багатьох розвинених країн.

3. У 90-х pp. у Китаї створено:

• п'ять спеціальних економічних зон;

• 15 районів техніко-економічного розвитку;

• 27 зон розвитку високих технологій;

• 14 зон вільної торгівлі.

Через ці економічні зони до Китаю надходять зарубіжні інвестиції, сучасна технологія, досвід організації сучасно­го виробництва.

4. Залучено значні іноземні інвестиції. З 1979 р. по 1995 р. надійшло іноземних інвестицій 181 млрд доларів, цих ін­вестицій — від китайської діаспори.

5. Успішно розвивається дрібний і середній бізнес.

6. Китай вийшов на перше місце в світі за видобутком вугілля, виробництвом телевізорів, бавовняних тканин, цементу.

7. Вдалося не тільки нагодувати народ, а й перетворити Ки­тай з імпортера продовольства в його експортера.

8. У середині 90-х pp. у Китаї вироблялося 450 млн. т зерна.

9. Удвічі підвищився життєвий рівень населення.

10. Темпи приросту виробництва в КНР у 80-х pp. становили 12-18% щорічно, в 90-х pp. — 10,2%, на сучасному етапі — 8%.

Висновки

1. Реформи в Китаї привели до розквіту економіки країни.

2. Проводилися під керівництвом Комуністичної партії Ки­таю і зовсім не торкнулися політичних основ суспільства.

КНР на міжнародній арені 50-ті pp.:

1. Існували союзницькі відносини з СРСР.

2. 1950 - 1953 pp. 1 млн. китайських солдатів воювали в ко­рейській війні, що призвело до міжнародної ізоляції Китаю.

3. 1955 р. Китай брав участь у Бандуцзькій конференції, на­давав допомогу національно-визвольним рухам.

60-ті pp.:

1. Погіршилися відносини з СРСР, Китай висунув претензії на 1,5 млн. км² території СРСР.

2. 1964 р. Випробував власну атомну бомбу.

3. 1966 р. Китай випробував власні ракети середньої даль­ності.

4. 1969 р. Виник збройний прикордонний конфлікт на о. Даманському в Приморському краї на р. Уссурі. Збройне зіткнення відбулося теж у Семипалатинській області (Ка­захстан).

70-90-ті pp.:

1. Китай проводить курс на відкритість країни.

2. Нормалізує відносини та економічні зв'язки з різними дер­жавами, зокрема і зі своїм сусідом Японією.

3. З 1979 р. Між Китаєм і США було відновлено дипломатичні відносини і встановлено торговельні зв'язки.

4. З 1985 р. поліпшились відносини з СРСР.

5. Після розпаду СРСР встановилися дружні російсько-ки­тайські стосунки.

6. Ден Сяопін виступив із концепцією мирного об'єднання Китаю і Тайваню при збереженні Тайванем своєї незалеж­ності та поступової інтеграції. Тайванське питання так і залишилося невирішеним.

У 1996 р. Китай проведенням військово-морських манев­рів біля берегів Тайваню спробував вплинути на хід пре­зидентських виборів на острові, але успіхів не досяг. /.31 липня 1997 р. колишня британська колонія Гонконг з майже 6-мільйонним населенням увійшла до складу Ки­таю згідно з укладеною китайсько-британською угодою 1984 р. Китай пропагував принцип "Одна країна — дві

системи".

7. 1999 р. За цим самим принципом колишня португальська колонія Макао ввійшла до складу Китаю.

Початок XXI ст.:

1. На сьогодні склались добрі відносини Китаю з країнами Західної Європи, США та країнами "третього світу".

2. Неоднозначну реакцію у світі викликала заява Китаю про можливість використання сили для встановлення єдності країни (початок 2005 p.), що дуже стурбувало населення Тайваню, який Китай вважає своєю територію. Цю пози­цію Китаю підтримала Росія.

3. Китай розвиває тісне співробітництво з країнами Східної та Південно-Східної Азії, прагнучи стати лідером у цьому регіоні.

4. Китай є постійним членом Ради Безпеки ООН і "ядерного клубу", вступив до Всесвітньої торговельної організації (ВТО).

Українсько-китайські відносини

1992 р. Дипломатичне визнання незалежності України і вста­новлення дипломатичних відносин між Україною і Китаєм.

Восени 1992 р. Візит президента України Л. Кравчука до КНР. Закладено основи двостороннього взаємовигідного співробітництва. Добрі відносини між двома країнами розвиваються у сферах економіки, торгівлі, науки, освіти, туризму, спорту, охорони навколишнього середовища. Розширилися експортні можливості України у металур­гійній, хімічній, машинобудівній промисловості. Міцніють дружні відносини між містами-побратимами: Києвом і Пекіном; Харковом і Таньдзином; Дніпропетровською областю і провінцією Цзинсу.

Розширюються культурно-наукові зв'язки: відбуваються наукові конференції, обмін делегаціями культурних то­вариств, виступ творчих колективів. Китай розвиває співробітництво у ракетно-космічній галузі, авіа- та суд­нобудуванні.

1995 р. Візит президента України Л. Кучми до КНР.

Грудень 1997 р. Китай відвідав прем'єр-міністр України.

2001 р. Голова КНР Цзян Цземінь відвідав Київ, що сприяло зміцненню українсько-китайських відносин. Китай — другий після Росії торговий партнер України.

ІНДІЯ

Перемога народів Індії в боротьбі за незалежність

У роки Другої світової війни Індія працювала на військові потреби метрополії, понад 2 млн індійців були у британ­ській армії.

Індія — це багатонаціональна країна, в якій протистоять дві основні релігійні громади — індуси (близько 70% насе­лення) і мусульмани (близько 25 % населення). Після Дру­гої світової війни в Індії наростає національно-визвольна боротьба.

Причини:

1. Неврожаї в деяких провінціях.

2. Масове безробіття внаслідок скорочення виробництва і демобілізації індійських солдатів.

3. Вплив національно-визвольної боротьби народів Індоки­таю та Індонезії. Національно-визвольною боротьбою ке­рували дві політичні партії -- Індійський національний конгрес, який виступав за створення незалежної держави, і Мусульманська ліга, яка виступала за створення незалеж­ної держави мусульман.

Листопад 1945 р. Заворушення в Індії, які супроводжувалися сутичками з військами і поліцією. Багато людей загинуло, сотні було поранено.

І Іочаток 1946 р. У боротьбу включилися індійські моряки і військовослужбовці. Страйк розпочали моряки на війсь­ковій базі в Бомбеї.

Вони вимагали:

1. зрівняння в правах англійських та індійських військово­службовців;

2. поліпшення матеріального становища їх та їхніх сімей;

3. звільнення політв'язнів.

До моряків приєдналося населення міста. Війська жорстоко придушували страйк. Тільки в Бомбеї загинуло 270 осіб і 1700 було поранено.

1947 р. Уряд Великої Британії заявив про готовність вивести свої війська з Індії.

15 серпня 1947 р. Набув чинності ухвалений парламентом за­кон про незалежність Індії. Колишня колонія Індія поділя­лася на два домініони — Індійський Союз і Пакистан ("Країна мусульман").

Розчленування Індії було зроблено за релігійною ознакою: в Індійському Союзі більшість індусів; у Пакистані — мусульман.

До складу Пакистану ввійшли західні та східні провінції Ін­дії, які становили два окремих регіони, віддалені один від одного на тисячі кілометрів.

1971 р. Східний Пакистан проголосив незалежність, утво­ривши Республіку Бангладеш.

Не було врегульовано чимало територіальних питань, не враховано історичних і національних особливостей, що призвело до численних збройних сутичок.

У практику багатьох політичних організацій увійшла полі­тика комуналізму.

Комуналізм — політика, основана на інтересах релігійних общин та їх протистоянні.

Між індусами і мусульманами була спровокована різанина. Тільки в Пенджабі вбито 500 тис. осіб, 2 млн. осіб позбулися майна і житла. Кількість утікачів з Індії та Пакистану на 1951 р. досягла 16 млн. осіб.

26 січня 1950 р. Набрала чинності конституція, за якою Індія було проголошено "суверенною", демократичною рес­публікою. Цей день вважається Днем незалежності Індії.

Конституція Індійської Республіки проголосила:

• демократичні свободи;

• ліквідацію поділу суспільства на касти;

• рівноправність жінок;

• заборону національної, расової, релігійної дискримінації;

• заходи щодо розвитку освіти тощо.

Індійська Республіка — федеративна держава, що складаєть­ся з 22 штатів і 9 союзних територій. Входить до Британської співдружності.