32. Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80 — 90-хрр. Закінчення «холодної війни».
Стратегічний паритет, до якого весь післявоєнний період прагнув СРСР, став лише більш високим рівнем «рівноваги жаху», до краю виснажив його господарство, мілітаризував всі сфери життя, відкинув на периферію розвитку соціально-спрямовані галузі промисловості. Ось в таких умовах радянське керівництво стало схилятися до «нового політичного мислення», яке було нічим іншим, як давно забутим нормальним політичним мисленням.
Принципи нового політичного мислення — світ єдиний та взаємозв'язаний, верховенство загальнолюдських принципів над класовими, свобода вибору, відмова від концепції всесвітньої перемоги соціалізму, неможливість розв'язання світових проблем воєнним шляхом та пошук компромісів, визнання у міжнародній політиці принципу взаємної безпеки— ставали поступово пріоритетами у зовнішній політиці Радянського Союзу, очолюваного М. Горбачовим.
На нові підходи у міжнародних відносинах вплинула і Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 p., яка ще раз засвідчила, що чекає людство у випадку виникнення ядерної війни. Народи всього світу вимагали конкретних кроків на шляху до ядерного роззброєння від двох наймогутніших держав — СРСР та США.
Передусім горбачовське керівництво вирішило відновити діалог із Заходом, зупинений у 1979 р. Захід прийняв такий поворот і пішов на переговорні контакти. Була здійснена ціла серія зустрічей «наверху» між Горбачовим та президентом США Р. Рейганом. Повільно і обережно, із зрозумілою недовірою обидві сторони стали зондувати ґрунт для порозуміння. Зустріч у Женеві 1985 р. завершилася усвідомленням того, що ядерна війна не повинна бути розв'язана. У наступних зустрічах (Рейк'явік, жовтень 1986 p.; Вашингтон, грудень 1987 p.; Москва, травень- червень 1988 p.; Нью-Йорк, грудень 1988 р.) була закладена міцна концептуальна та правова основа для розвитку порозуміння між СРСР та США з виходом на конкретні рішення, спрямовані на згортання гонки озброєнь.
Новий зовнішньополітичний курс Радянського Союзу мав такі результати:
- уперше була досягнута угода про реальне скорочення ядерного озброєння (грудень 1987 p., Договір між СРСР і США про лікві
дацію ракет малої і середньої дальності (від 500 до 5000 км), їх пускових установок та устаткування);
- між СРСР і США була ухвалена угода про 50% скорочення стратегічних наступальних озброєнь (угоду було підписано вже після
розпаду СРСР у червні 1992 p.);
- було розпочато, а через 9 місяців завершено виведення радянських військ з Афганістану (15 травня 1988 р. -лютий 1989 p.);
- з використанням механізму ООН було припинено збройну міжусобну боротьбу в Анголі, Намібії, Камбоджі, Нікарагуа, Мозамбіку;
- у вересні 1990 р. було підписано історичну угоду про об'єднання Німеччини;
- СРСР підтримав бойові дії США у відповідь на агресію Іраку проти Кувейту;
- було розпочато виведення радянських військ із країн Центральної і Південно-Східної Європи, а також припинено диктат щодо
розвитку цих країн (виведення військ завершилося в 1991 p.).
Перемога «нового мислення» у зовнішній політиці СРСР, реальні кроки щодо її реалізації ознаменували на початок 1990-х рр. завершення періоду «холодної війни» між Заходом і Сходом, періоду розколу і конфронтації. Світове співтовариство стоїть перед можливістю розпочати нову еру в історії світового співтовариства — еру взаєморозуміння, взаємодопомоги, співпраці.
Важливе значення для Європи має ядерна безпека. З розпадом СРСР ядерними державами стали Росія, Україна, Білорусь, Казахстан. Розповзання радянських ядерних арсеналів викликало занепокоєння у країнах західної демократії. Однак усі нові ядерні держави — колишні республіки СРСР — підписалися під Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
На початку грудня 1994 р. на будапештській зустрічі у верхах країн НБСЄ Президенти США та Росії і Прем'єр-міністр Великої Британії підписалися під меморандумом про гарантії безпеки Україні, Білорусі та Казахстану.
Після цього Президент України Л. Кучма передав документ про приєднання нашої держави до ДНЯЗ (Алма-Ата та Мінськ зробили це раніше). Напередодні будапештської зустрічі КНР надала Україні гарантію ядерної безпеки. До меморандуму приєдналася і Франція. Таким чином, гарантії безпеки Україні засвідчили всі п'ять країн-членів ядерного клубу.
Колишні країни радянського блоку намагаються вийти зі сфери впливу Росії шляхом поступової інтеграції до ЄС та НАТО. Однак європейці поки що не готові розчинити двері перед усіма охочими. На початку 1994 р. Сполучені Штати запропонували програму у межах НАТО «Партнерство задля миру», що передбачає «попередню примірку» мундира блоку. Керівники НАТО зазначають: усі країни, що прагнуть приєднатися до союзу, повинні мати фінансові зобов'язання повного членства і виконати певні вимоги, серед яких — демократична політична система і Конституція, цивільний міністр оборони, повага прав людини, стандартизація всіх видів озброєння і командних структур. У квітні 1995 р. Україна зголосилася діяти за програмою «Партнерство задля миру».
- 07. Причини та початок Першої світової війни.
- 33. Паризька мирна конференція та її рішення.
- 08. Створення та діяльність Ліги націй.
- 23. Завершення складання Версияьсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі риси.
- 33. Плани Дауеса та Юнга , їх роль упіслявоєнному відродженні Німеччини.
- 35. Російська революція 1917 р. В Росії: причини та початок.
- 05. «Новий курс» ф. Рузвельта та його історичне значення.
- 03. Франція у 20-30-ті роки. Діяльність уряду Народного фронту.
- 09. Тоталітаризм, ознаки тоталітарних режимів.
- 25. Установлення фашистської диктатури в Італії. Б. Муссоліні.
- 15. Встановлення нацистської диктатури а. Гітлера, наслідки цього для Німеччини та світу.
- 11. Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 рр. Ставлення великих держав до цього конфлікту.
- 33. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський.
- 37. Утворення Чехо-Словаччини. Т. Масарик.
- 29. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини.
- 13. Політика «умиротворення» агресора напередодні Другої світової війни, її наслідки.
- 21. Радянсько-німецький пакт про ненапад від 23 серпня 1939 р. Та таємний додатковий протокол до нього.
- 18. Створення антигітлерівської коаліції в роки Другої світової війни.
- 08. Створення Організації Об'єднаних Націй. Україна — співзасновниця оон. Роль оон у повоєнному світ
- 06. Рух Опору в окупованих країнах Європи в роки Другої світової війни.
- 34. Кримська (Ялтинська) та Берлінська (Потсдамська) конференції. Підсумки війни в Європі.
- 45. План Маршала і його роль у відбудові господарства західноєвропейських країн.
- 02. Сша наприкінці XX - на початку XXI століття. Українці у сша.
- 22. Діяльність м. Тетчер. «Тетчеризм», його суть та результати для Великої Британії.
- 14. П'ята республіка у Франції. Політика Шарля де Голля.
- 50. Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- 42. Демократичні революції 1989 -1991 рр. У країнах Центральної та Східної Європи.
- 04. Розпад Югославії, громадянська війна та її наслідки.
- 20. Японське «економічне диво». Розвиток Японії на сучасному етапі.
- 16. Політика реформ у Китаї у 80-90-х рр. Українсько-китайські відносини.
- 62. Причини і початок холодної війни.
- 10. Розрядка міжнародної напруженості у 70-х роках. Гельсінський процес.
- 32. Оздоровлення міжнародних відносин на рубежі 80 — 90-хрр. Закінчення «холодної війни».
- 30. Міжнародний тероризм на сучасному етапі.
- 36. Інтеграційні процеси в сучасній Європі. Місце України в загальноєвропейському процесі.
- 5.2. Розширення Європейського Союзу та нато. Місце України в цьому процесі.
- 44. Причини, характер, періодизація Другої світової війни.