Київський осередок

Другим осередком чи й етапом українського романтизму, уже з багатшим на мистецькі засоби і літературні жанри творчим доробком і з виразнішим національним і політичним обличчям, був Київдругої половини 1830—40-х pp. з М. Максимовичем,П. Кулішем,Т. Шевченком, автором виданого вже 1840 року«Кобзаря», і прибулими туди з Харкова А. Метлинським і М. Костомаровим. Філософський романтизм членів цього гуртка і близьких до нього тогочасних київських учених, профессорів Київського університету, поєднаний з вивченням української народної творчості і історії та ідеями слов'янофільства вплинув на постанняКирило-Мефодіївського братстваз його виробленою М. Костомаровим романтично-християнською програмою — «Книгами Битія українського народу» і, з другого боку, дав нову за поетичними засобами і діапазоном політичного мислення поезію Т. Шевченка з його візією майбутньої України.Літературними трибунами цього етапу українського романтизму були альманахи: «Киевлянин»(1840, 1841, 1850) М. Максимовича; «Ластівка»(1841)Є. Гребінки; «Сніп»(1841) О. Корсуна; «Молодик»(1843, 1844)І. Бецького; «Южный русский сборник»(1848) А. Метлинського.Так само, як харківський осередок романтиків не був обмежений тільки Харковом, причетними до київського осередку були українські романтики з інших міст України й Росії. У «Ластівці» друкувалися поезії чернігівцівВ. Забіли, в «Молодику» виступив полтавецьО. Афанасьєв-Чужбинський, у Москві жив і працював видавець історичних українських матеріалів і одночасно автор романтичних віршів О. Бодянський.