Методичні вказівки

“Індійська модель розвитку“ другої половини ХХ – початку ХХІ ст. спирається на такі базові цінності, як демократія, політичний плюралізм, змішана економіка, соціальна справедливість і секуляризм. Студенти мають з’ясувати ці особливості в процесі семінарського заняття.

1. Перед розглядом першого запитання треба пригадати проблеми, які виникли після розколу Британської Індії на два домініони – Індійський Союз і Пакистан у 1947 р. Чому розділ породив напружені відносини між домініонами і привів до першої індо-пакистанської війни? Визначити розстановку політичних сил у країні та роль ІНК. Виділити основні завдання тимчасового уряду Дж. Неру (1947-1949 рр.) та з’ясувати шляхи їх реалізації Слід детальніше зупинитися на вирішенні проблеми інтеграції князівств до нових державних утворень, витоках кашмірської кризи та сепаратизму Гайдарабаду.

Студенти мають розкрити сутність основної проблеми, що дісталася Індії від колоніалізму, – роз’єднання двох економічних укладів: традиційного (орієнтованого на обслуговування потреб внутрішнього ринку) і сучасного (державно-капіталістичного, з орієнтацією на світовий ринок). Як змінив колоніальну структуру економіки уряд Дж. Неру? Чому рух за адміністративну реорганізацію в післявоєнний період здійснювався на лінгвістичній основі, а боротьба навколо цієї реформи носила гострий політичний характер? Слід також проаналізувати інші заходи уряду домініону: індіанізацію державного апарату та армії, виведення британських військ, розробку проекту Конституції, затвердженої Установчими зборами в 1949 р. Оцінити внесок М.К. Ганді у здобуття Індією незалежності.

Завершити розгляд питання треба визначенням результатів індійського національно-визвольного руху в післявоєнний період, основним із яких стало здобуття незалежності Республіки Індія.

2. Конгресистське правління 1950 – 1964 рр. було періодом відносної політичної стабільності в індійській історії. Відповідь на запитання студентам слід почати з аналізу Конституції Республіки Індія, що набула чинності 26 січня 1950 р. Індія стала єдиною країною Сходу, де в роки незалежності склалася міцна система парламентської демократії. Доцільно звернутися до її витоків, зокрема розкрити роль панчаятів – традиційних виборних органів влади в доколоніальний період, а також процес формування британськими колонізаторами політичної системи країни. Виділити основні риси Конституції: парламентська республіка, федеративний устрій, принцип розподілу влади, буржуазно-демократичні права та свободи (детальніше зупинитися на відміні кастової системи і знищенні “недоторканості“), “соціалістичні“ та миролюбні принципи внутрішньої і зовнішньої політики.

Чому ІНК зайняв домінуюче місце в політичному житті країни? З перших років незалежності в Індії виникло багато політичних партій, більшість з яких мали релігійний характер, орієнтацію на певні групи населення і в умовах мажоритарної системи не могли деякий час кинути виклик ІНК. Лише наприкінці 50-х років його політичні позиції слабшають, загострюються внутрішньопартійні чвари. На початку 60-х років в Конгресі складається т. зв. Синдикат – об’єднання правих сил. Треба глибше проаналізувати ці процеси.

Особливу увагу студенти мають приділити аналізу “курсу Неру“ – створенню державного сектору економіки та розширенню державного регулювання, стимулюванню науково-технічного прогресу, реорганізації адміністративного устрою, забезпеченню безпеки в Азії. Визначити специфіку “індійського соціалізму“ (можна порівняти з китайським варіантом). Дати відповіді на питання: Що таке концепція змішаної економіки? Чому першою реформою конгресистів стала аграрна?

Проаналізувати зовнішньополітичний курс Індії 1950 – 1964 рр. Що таке “позитивний нейтралітет“? Чому Індія стала одним із лідерів “Руху неприєднання“? Дати характеристику “панча шила“ – п’яти принципам міждержавних відносин, зафіксованим у підписаній Дж. Неру і Ч. Еньлаєм декларації 1955 р. про принципи відносин між Індією та КНР.

У другій половині 1950-х років стрімка націоналізація та державне інвестування збільшили частку державного сектору в промисловості. На початку 1960-х років економіка Індії зайшла в глухий кут. З’ясувати причини цього явища.

3. Після смерті Дж.Неру (1964 р.) настала епоха політичної нестабільності та кризового періоду економічного розвитку. Зросла опозиція до конгресистів. Ліворадикальні партії (назвати їх) вимагали закінчення аграрної реформи, проведення активної соціальної політики, критикували поступки правого крила ІНК приватному капіталу. Буржуазно-консервативні партії (які саме?) вимагали згортання державного регулювання і переходу до ліберальної моделі економіки, зближення із Заходом. Студенти мають повніше проаналізувати становище Республіки Індія на середину 1960-х років, звернувши увагу на зовнішній чинник загострення ситуації – індо-пакистанський конфлікт 1965 р.

У результаті парламентських виборів 1967 р. ІНК зберіг владу, сформував уряд на чолі з Індірою Ганді. Чому влада Конгресу залишалася хиткою? Виділити проблеми на релігійно-етнічному і кастовому ґрунті (Ассам, Пенджаб, Західна Бенгалія, Біхар), сепаратизм у штаті Джамму і Кашмір. Внутрішньополітичні чвари всередині ІНК призвели до його розколу у 1969 р. на ІНК (І) – прихильників І.Ганді та “Організацію Конгрес“ на чолі з міністром фінансів Морарджі Десаї. Студенти мають з’ясувати відмінності програмних вимог обох партій.

Треба звернути особливу увагу на політику уряду І.Ганді (1966 – 1977 рр.), зокрема на націоналізацію банків, страхових компаній, підприємств важкої промисловості; розширення системи державної торгівлі, збільшення фінансової допомоги дрібним виробникам, продовження аграрної реформи, “зелену революцію“, визначити стиль і методи керівництва. Проаналізувати зовнішню політику Індії 1960 – 1970-х років, основними векторами якої стали зближення з СРСР і спроба розв’язання індо-пакистанського конфлікту 1971 р. шляхом утворення Ісламської Республіки Бангладеш.

Розкрити основні чинники погіршення економічного становища та політичної кризи індійського суспільства в середині 70-х років ХХ ст. Чому більшість населення підтримала антиурядовий рух Д.Нарайяна, що домагався усунення ІНК (І) від влади? Чим було викликане введення надзвичайного стану у 1975 р., якими були його наслідки? Наприкінці розгляду питання студентам слід з’ясувати, чому парламентські вибори у березні 1977 р. закінчилися повним провалом ІНК (І) і перемогою різнорідної коаліції Джаната парті.

4. 1977 – 1979 рр. були коротким періодом в історії Індії, коли конгресисти вперше поступилися владою опозиційному блоку партій переважно консервативного напрямку (Організація Конгрес, Бхаратія Джана санг), з деякими лівими угрупованнями (Соціалістична партія, Конгрес за демократію та ін.), уряд якого очолив М.Десаї. Студенти мають звернути увагу на те, що об’єднуючим фактором для партій стала боротьба за усунення ІНК (І) від влади, а стратегічні плани у всіх були різними. Партійний блок Джаната парті не був готовий до реалізації політичної влади. Відсутність єдиної конструктивної програми стала основною причиною розпаду блоку у 1979 р.

Проаналізувати новий соціально-економічний курс Джаната парті, зокрема відмову від державного планування, згортання регулюючої функції держави, захист інтересів великих підприємців і землевласників, скорочення соціальних реформ, шовіністичну політику стосовно мусульманської громади і представників нижчих каст. Студенти мають зробити висновки, чому правління уряду М.Десаї було відмічене погіршенням соціально-економічного становища в країні. Що призвело до розколу блоку і втрати більшості в парламенті?

5. П’яте запитання – найоб’ємніше і найскладніше. Недостатнє висвітлення деяких аспектів політики Індії в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. у навчальній і науковій літературі вимагає звернення до новітніх публікацій у журналах “Азия и Африка сегодня“, “Народы Азии и Африки“, “Восток“, а також матеріалів періодичної преси.

Визначити причини повернення ІНК (І) до влади у результаті парламентських виборів 1980 р. Чому уряд І.Ганді (1980 – 1984 рр.) радикально змінює економічний курс, роблячи ставку на розвиток ринкових реформ? З’ясувати сутність нової соціально-економічної політики уряду І.Ганді, результатом якої стало покращення економічної ситуації в країні. Аналізуючи політичне становище Індії в першій половині 80-х років, слід зупинитися на проблемах сепаратизму та екстремізму в індійському суспільстві, зокрема сикхського, вирішення яких коштувало життя прем’єр-міністру.

Основними засадами курсу кабінету Раджива Ганді (1984 – 1989 рр.) стали лібералізація та модернізація економіки. Аналізуючи діяльність прем’єр-міністра, важливо звернути увагу на трансформацію політики конгресистів, яка все більше наближалася до курсу буржуазно-консервативних партій. Які фактори підірвали авторитет Р.Ганді і сприяли перемозі на загальних виборах коаліційного Національному фронту на чолі з В.-П.Сінгхом? Після вбивства Р.Ганді напередодні парламентських виборів 1991 р. закінчився перший етап реформ (1947 – 1991 рр.), що здійснювався династією “червоної троянди“ і базувався на моделі “індійського соціалізму“ Дж.Неру.

Другий етап реформ (з 1991 р. до сьогодення) пов’язаний з активним переходом індійської економіки до ринкових механізмів управління. Бажано дати коротку характеристику політики конгресистських урядів Нарасімха Рао і Кумара Гуджрала (1991 – 1998 рр.). У результаті дострокових парламентських виборів 1998 р. до влади прийшла опозиційна Бхаратія Джаната парті (БДП). Аналізуючи діяльність урядів Атала Біхарі Ваджпаї (1998 – 2004 рр.), пропонується відповісти на запитання: що спільного та відмінного в політиці урядів БДП та блоку Джаната парті, міністром закордонних справ якого у 1977 – 1979 рр. був А.Б.Ваджпаї? Чому релігійно-комуналістські підходи БДП (за допомогою словників дати визначення терміну комуналізм) не завжди користувалися підтримкою індійського населення?

Забезпечуючи спадковість політики клану Неру – Ганді, ІНК все більше схилявся вправо, і наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. його програма соціально-економічних перетворень майже не відрізнялася від програми БДП – лібералізація економіки, інтеграція Індії в глобальну систему економічних відносин, що принесло йому перемогу на парламентських виборах 2004 р. Студенти повинні мати уявлення про політику уряду Манмохана Сінгха.

У підсумку заняття зробити висновки про перспективи набуття Індією на початку ХХІ ст. статусу великої держави, а також визначити шляхи подолання проблем, які стоять перед індійським суспільством: демографічної, релігійно-етнічних і кастових конфліктів, проблеми соціальної стабільності і національної єдності (боротьби з ісламським фундаменталізмом і сикхським екстремізмом), індо-пакистанського конфлікту, який набув “ядерного“ відтінку.