Методичні вказівки

Афганістан належить до кола країн ісламського світу, хоча стоїть від них дещо окремо. Студентам слід пригадати специфіку історичного розвитку Афганістану, що визначалася природними, внутрішніми і зовнішніми факторами: “законсервованість“ розвитку, пізнє здобуття державності, сила традиції ісламу (ханіфітського мазхабу) та опору модернізації, національно-патріотичний імпульс як домінанта ментальності афганських етносів. Простежити особливості розвитку цієї моделі ісламського суспільства у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

1. Почати відповідь на перше запитання слід із загальної характеристики економічного і політичного розвитку Афганістану після Другої світової війни. Звернути увагу на аграрний характер господарства, майже повну відсутність національної промисловості, її залежність від іноземного капіталу, децентралізацію, сепаратизм, авторитарність монархічного режиму короля Мохаммеда Захір-шаха (1933 – 1973 рр.), відсутність політично структурованого суспільства. Строкатий етнічний склад населення створював додаткові проблеми для країни. Детальніше зупинитися на відносинах найбільш впливових пуштунських племен (групи дуррані та гільзаї) з центральною владою.

Студенти мають поміркувати, чому король М.Захір-шах проводив політику “обережної модернізації“, що не виходила за межі адміністративних центрів. Завдання модернізації афганської економіки вирішував уряд двоюрідного брата короля Мохаммеда Дауда. Треба проаналізувати його реформи у 1953 – 1963 рр., з’ясувати їх результати. Охарактеризувати зовнішню політику Афганістану в післявоєнний період. Чому зменшився вплив Великої Британії в регіоні Середнього Сходу, а позиції США і СРСР зміцніли? Приділити увагу витокам афгано-пакистанської проблеми, пов’язаної з сепаратизмом пуштунських племен. Чому в 1963 р. король відправив М.Дауда у відставку?

Бажано проаналізувати політику кабінетів Мухаммада Юсуфа (1963 – 1965 рр.), зокрема конституційну реформу [див. Конституция Афганистана. 1 октября 1964 г. // Ахрамович Р.Т. Афганистан в 1961 – 1964 гг. Политическое положение. Конституционная реформа. – М., 1967. – С. 145-171], Мухаммада Хашима Майвандваля (1965 – 1967 рр.) та ін. Чому на кінець 1960-х років країну охопила загальнонаціональна криза і зміцніла антимонархічна опозиція? Детальніше зупинитися на діяльності Народно-демократичної партії Афганістану, визначити склад і завдання її фракцій “Хальк“ (“Народ“) і “Парчам“ (“Прапор“). З’ясувати наслідки державного перевороту у червні 1973 р.

2. Відповідаючи на друге запитання, студенти повинні з’ясувати особливості і суперечності економічного, внутрішньо- та зовнішньополітичного розвитку Республіки Афганістан після повалення монархії в 1973 р. і проголошення президентської республіки на чолі з М.Даудом до Квітневої революції 1978 р.

Зробити акцент на тому, що політика уряду М.Дауда (1973 – 1978 рр.) була продовженням його реформаторства 1953 – 1963 рр. Порівняти їх із “білою революцією“ М.Реза Пехлеві в Ірані. Проаналізувати внутрішньополітичне життя Республіки Афганістан у даний період. Чому на кінець 1970-х років у країні була встановлена диктатура М.Дауда? Дати характеристику Конституції 1977 р., яка закріпила режим особистої влади президента. Чому Народно-демократична партія Афганістану (НДПА), що допомогла Дауду прийти до влади у 1973 р., ініціювала державний переворот 27 квітня 1978 р. (7 саура 1357 р. за мусульманським літочисленням) і ліквідувала його режим?

3. Саурська революція 1978 р. стала знаковою подією в історії Афганістану – витоком громадянської війни між політичними та етнічними угрупованнями, початком великого конфлікту, що набув міжнародного відтінку, і трагедії країни у 90-х рр. ХХ – початку ХХІ ст.

Треба визначити причини Саурської революції: соціально-економічні, політичні, ідеологічні. Доцільно провести дискусію з проблеми: революція чи державний переворот? Проаналізувати хід квітневих подій 1978 р. та їхні наслідки. З’ясувати розстановку політичних сил в апараті управління, причини міжфракційної боротьби в НДПА (між фракціями “Хальк“ і “Парчам“). Студенти мають усвідомити, що етнічний чинник і різна політична орієнтація роз’єднували фракції, що після революції преросло у відкриту боротьбу за владу.

Поміркувати над сутністю і наслідками реформ в Демократичній Республіці Афганістан (ДРА). Чому вони завели країну в “глухий кут“ і викликали невдоволення опозиції (насамперед ісламського духівництва, ханів племен); зростання екстремізму; масовий хіджрат (дати визначення терміну); боротьбу за владу в самій НДПА?

Конфлікт загострився після державного перевороту, здійсненого в Кабулі у вересні 1979 р. Хафізуллою Аміном, суперником Таракі по фракції “Хальк“, який розраховував виключно на зовнішню допомогу з боку СРСР. “Сто днів“ диктатури Х.Аміна викликали кризу та анархію в суспільстві і прискорили введення радянських військ до Афганістану 27 грудня 1979 р. На основі роботи з джерелами [див. Гроссман А.С. Секретные документы из особых папок: Афганистан // Вопросы истории. – 1993. – № 3. – С. 3-33], науковою і навчальною літературою треба визначити наслідки цих подій.

Студенти мають усвідомити, що конфлікт, який після квітневих подій 1978 р. мав внутрішній характер, після військового втручання СРСР набув міжнародного забарвлення, громадянська війна перетворилася в “джихад“, ситуація в реґіоні загострилася. Бажано проаналізувати політику кабінетів Б.Кармаля (1979 – 1986 рр.) і М.Наджибулли (1986 – 1992 рр.). З’ясувати радянську та американську позиції в “афганському питанні” у 1980-х роках, значення угоди між СРСР, США, Афганістаном і Пакистаном 1988 р. про припинення допомоги афганському урядові та опозиції. Які ще фактори прискорили падіння режиму НДПА і прихід до влади моджахедів?

4. Після падіння режиму М.Наджибулли в квітні 1992 р. до влади в Кабулі прийшла коаліція лідерів моджахедських партій, представників різних етносів. Чому ці події отримали назву “ісламська революція“? Чи була вона реакцією традиційного мусульманського суспільства на модернізацію країни за радянським взірцем? Слід довести чи спростувати це твердження, відповідно аргументуючи його. Зробити компаративний аналіз “ісламських революцій“ в Ірані (1978 – 1979 рр.) і в Афганістані (1992 р.).

Центральна влада президента Ісламської Республіки Афганістан Бурхануддіна Раббані поширювалася лише на кабульський регіон. Слід звернути увагу на те, що громадянська війна, яка в період прорадянських режимів ділила країну на два табори – прокомуністичний та ісламсько-фундаменталістський, після 1992 р. набула міжнаціонального характеру. Студенти мають визначити етнічний склад, сфери впливу і завдання різних таборів у 90-х роках ХХ ст.: Ісламського товариства Афганістану на чолі з Б.Раббані при підтримці А.Ш.Масуда; Ісламської партії Афганістану під керівництвом Г.Хекматьяра; Національного ісламського руху генерала Р.Т.Дустума.

У підсумку треба з’ясувати наслідки цього періоду громадянської війни в Афганістані (1992 – 1996 рр.). Відзначити, що “ісламська революція“ викликала нову хвилю громадянської війни, перетворилася на боротьбу за владу різних політичних і етнічних угруповань, що дало можливість маловідомій політичній силі – руху “Талібан“ у вересні 1996 р. захопити Кабул і встановити контроль над значною частиною Афганістану.

5. Історія Афганістану періоду талібського режиму (1996 – 2001 рр.) і після його ліквідації є недостатньо висвітленою в сучасній сходознавчій літературі. Відповідь на це запитання вимагає від студентів опрацювання новітніх наукових праць, публікацій на шпальтах періодики, роботи з матеріалами Інтернету [див. Сикоев Р.Р. Исламский Эмират Афганистан: тоталитарный режим рубежа ХХ1 века // Общественные науки и современность. – 2003. – № 4. – С. 21-29; Арунова М. Афганистан на перепутье // Азия и Африка сегодня. – 2005. – № 1. – С. 16-18; Арунова М., Тутков Ю. Афганистан после парламентских выборов // Азия и Африка сегодня. – 2006. – № 4. – С. 17-19; Коргун В. Президентские выборы и выбор ориентиров // Азия и Африка сегодня. – 2005. – № 4. – С. 41-49; Лавров А. Афганистан без талибов // Азия и Африка сегодня. – 2006. – № 12. – С. 10-15].

Студенти мають визначити характер, соціальну базу руху “Талібан“, з’ясувати його завдання і чинники популярності серед різних верств афганського суспільства. Чому за досить короткий термін (1994 – 1998 рр.) талібам вдалося встановити контроль над 90% територій країни? Звернути увагу на теократичний характер режиму талібів (Ісламський емірат Афганістан), ісламський фундаменталізм у дії (заходи еміра Мохаммеда Омара з ісламізації афганського суспільства). Студенти мають простежити зовнішні фактори підтримки режиму талібів – зв’язки з міжнародними екстремістськими організаціями, зокрема з “Аль-Кайдою“. Чи мав шанс режим талібів у другій половині 90-х років ХХ ст. стати об’єднуючим фактором для децентралізованого Афганістану, хоча і не набув міжнародного визнання? Визначити наслідки перебування руху “Талібан“ при владі. Звернути увагу на міжнародне становище Афганістану в цей період. З’ясувати внутрішні та зовнішні чинники краху талібського режиму. Розкрити сутність антитерористичної військової операції США на чолі міжнародної коаліції і сил Північного Альянсу проти талібів у вересні – грудні 2001 р.

У підсумку заняття студенти мають розкрити особливості розвитку постталібівського Афганістану в 2002 – 2007 рр. (оцінка політики Тимчасової адміністрації на чолі з Хамідом Карзаєм, ролі Міжнародних сил підтримання безпеки). З’ясувати результати президентських виборів у грудні 2004 р., визначити роль Афганістану в сучасному геополітичному просторі.