Методичні вказівки

Близький Схід був і є найбільш нестабільним регіоном у світовій політиці другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Більш ніж півстоліття безперервної конфронтації, шість арабо-ізраїльських війн характеризують ситуацію на арабському Сході. Мета семінарського заняття – з’ясувати витоки арабо-ізраїльського конфлікту, проаналізувати його протікання у трьох основних вимірах – релігійному, етнічному, державному, визначити можливі перспективи його врегулювання на початку ХХІ ст.

1. Перш за все, необхідно визначити основні чинники виникнення і сутність близькосхідної проблеми. Особливу увагу треба приділити розгляду цивілізаційних основ арабського світу. Студенти мають усвідомити, що спільна історична доля, релігія, мова, культура стали витоками ідей арабської єдності. Проте геостратегічне становище арабських країн (на розломі світових цивілізацій), стало причиною розширення сфер впливу західних держав і СРСР в період “холодної війни“ на даний регіон, що поглибило розкол арабського світу і загострило ситуацію на Близькому Сході.

Особливої уваги заслуговує ідея “єврейського відродження“, котра активно починає ініціюватися наприкінці ХІХ ст., після виникнення сіонізму як суспільно-політичного руху. Треба пригадати завдання і плани Всесвітньої сіоністської організації стосовно Палестини. Які фактори стали об’єднуючим підґрунтям для єврейства? Визначити наслідки сіоністської колонізації Палестини після Першої світової війни. Яку позицію займали в цьому процесі Велика Британія, США, СРСР? Якою була реакція палестинських арабів? Визначити причини політизації ісламу в 1920 – 30-х роках, з’ясувати специфіку палестинського національного руху.

Чому близькосхідна проблема набула нового забарвлення після Другої світової війни? Студенти мають проаналізувати рішення Генеральної Асамблеї ООН 1947 р. про поділ Палестини на дві держави – Ізраїль і Палестину та його сприйняття палестинськими євреями, арабами та світовою спільнотою. Чому проголошення держави Ізраїль (15 травня 1948 р.) вплинуло на ескалацію арабо-ізраїльського конфлікту?

У підсумку студенти мають з’ясувати сутність близькосхідної проблеми. Визначити причини, які загострювали арабо-ізраїльський конфлікт: боротьба єврейства за відтворення своєї держави, втраченої дві тисячі років тому; сприйняття Ізраїлю в арабському світі як форпосту західної цивілізації і провідника американської політики; міжнародний характер конфлікту, що виявився в боротьбі наддержав за поділ сфер політичного та економічного впливу на Близькому Сході в період “холодної війни“.

2. Гострим проявом близькосхідного конфлікту стали арабо-ізраїльські війни, що почалися одразу після проголошення держави Ізраїль. Студентам треба визначати характер, учасників, хід війн, регіон військових дій та їх наслідки.

Від першої арабо-ізраїльської війни 1948 – 1949 рр. беруть витоки проблема окупованих Ізраїлем арабських територій і проблема палестинських біженців, які так і не змогли асимілюватися на території сусідніх арабських держав.

1950 – 60-ті роки були періодом “арабського соціалізму“, зростання ідей арабського націоналізму та його крайнього прояву – панарабізму. Студенти мають виявити особливості арабського націоналізму, проаналізувати його втілення через основні фігури на близькосхідному політичному полі – Гамаля Абдель Насера, Анвара Садата, Ясира Арафата, Саддама Хусейна, Хафеза Асада, Муаммара Каддафі, короля Хусейна, визначити їх позиції щодо палестинської проблеми. Доцільними формами роботи в цьому плані є обговорення рефератів або презентація політичних біографій лідерів Близького Сходу.

Боротьба за лідерство в арабському світі породила глибокі протиріччя і конфлікти. На цьому тлі слід розглядати арабо-ізраїльські війни 1956 і 1967 рр. Друга арабо-ізраїльська війна була пов’язана з Суецькою кризою, ключову роль у ній відігравав Єгипет. Чому конфлікт набув характеру боротьби двох протилежних систем у період “холодної війни“? Чому в середині 1950-х років змінилася позиція СРСР – він однозначно став на сторону арабів? Третя “шестиденна війна“ 1967 р. закінчилася найбільшою поразкою арабів (визначити території, анексовані Ізраїлем у арабських країн). Чому війна завдала удару по престижу арабського світу і викликала розчарування у палестинців, частина яких почала схилятися до тероризму? Дати оцінку діяльності арабських палестинських організацій ФАТХ (“Руху за національне визволення Палестини“) і ОВП (“Організації визволення Палестини“).

“Двадцятиденна війна“ 1973 р. спричинила світову енергетичну кризу і усвідомлення Єгиптом необхідності виходу із протистояння з Ізраїлем. Проаналізувати Кемп-Девідські угоди (вересень 1978 р.) між Єгиптом та Ізраїлем і їх наслідки. У результаті арабо-ізраїльської війни на території Лівану (1982 р.) практично була знищена організаційна і військова структура ОВП в цьому регіоні. Чому виник розкол в ОВП (помірковане крило на чолі з Я.Арафатом і радикальне, яке злилося з терористичною організацією ХАМАС)?

У рамках близькосхідного конфлікту в період “холодної війни“ бажано проаналізувати політику зовнішніх щодо арабського світу сил і держав (вплив інтересів США, Західної Європи, СРСР у регіоні).

3. Поширення ідей арабського націоналізму і політизація ісламу в кінці 50-х – 60-х роках ХХ ст. спричинили “ісламський ренесанс“ – сплеск ісламських рухів і виникнення екстремістських організацій. Ідеї створення ісламських держав, “ісламського способу правління“, “ісламської економіки“, ісламського права і моралі (дати визначення терміну шаріат) були відповіддю релігійних лідерів на складні протиріччя в арабському світі, у тому числі й на палестинську проблему. Студенти мають подискутувати, чому іслам займає активну позицію в сучасному світі. У чому сутність “ісламського шляху“ розвитку – своєрідної альтернативи західній цивілізації? Чому підґрунтям сучасного ісламізму є боротьба за владу?

Слід зробити акцент на неоднорідності ісламістського руху: пригадати відмінності поміркованого та екстремістського напрямків. Приділити увагу діяльності радикальних ісламістських угруповань як фактору, що загострює ситуацію на Близькому Сході, зокрема політичної партії ХАМАС, асоціацій “Брати-мусульмани“, “Аль-Джихад“, “Бригади мучеників Аль-Акси“, “Хезболла“ та ін. Студенти мають визначати специфіку палестинського екстремізму як частини ісламського фундаменталізму [див. Кожушко Е. Современный терроризм. – Минск, 2000; Пластун В.Н. Эволюция деятельности экстремистских организаций в странах Востока. – Новосибирск, 2002].

Чому на межі ХХ – ХХІ ст. відбувається еволюція в політиці екстремістських організацій, їх позиції помітно слабшають, починається децентралізація радикального ісламського руху (за принципом “виноградного грона“)? Як вплинули події 11 вересня 2001 р. на зміну ситуації на Близькому Сході? Бажано приділити увагу боротьбі з ісламським фундаменталізмом в арабських країнах Сходу, зокрема в Палестинській автономії, на сучасному етапі.

4. Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років поступово склалися умови для виходу із “глухого кута“ близькосхідної проблеми: згасала “холодна війна“, були відновлені дипломатичні відносини СРСР з Ізраїлем (1991 р.), у 1992 р. змінився ізраїльський уряд, готовий до врегулювання проблеми за принципом “мир – в обмін на території“, США та Ізраїль визнали необхідність переговірного процесу з палестинцями. Слід дати оцінку рішенню про створення Палестинської автономії на Західному березі Йордану і в секторі Гази (1993 р.) та проаналізувати основні етапи її становлення у 90-х роках ХХ – на початку ХХІ ст.

Студенти повинні з’ясувати, чому США виступають у якості монопольного арбітра в палестино-ізраїльському протиборстві та в переговірному процесі з урегулювання палестинської проблеми.

Смерть загальновизнаного лідера палестинського руху Я.Арафата (листопад 2004 р.) викликала чергову кризу в арабо-ізраїльських відносинах. Обрання нового президента Палестинської автономії Махмуда Аббаса не вирішило проблеми. Загострення ситуації в Палестинській автономії спровокувала перемога на парламентських виборах 2006 р. радикального угруповання ХАМАС. Спираючись на новітні сходознавчі дослідження і публікації, студенти повинні глибше проаналізувати ці процеси.

У підсумку заняття студенти мають зробити висновки стосовно перспектив вирішення близькосхідної кризи. Чому, незважаючи на досягнуті успіхи у врегулюванні близькосхідної проблеми у 90-х роках ХХ – на початку ХХІ ст., залишаються серйозні перешкоди. Більшість із них пов’язані з діяльністю радикальних елементів як в Ізраїлі, так і в арабських країнах. Це робить непередбачуваним подальший розвиток ситуації на Близькому Сході.