logo
NMK_Nova_istoriya_Aziyi_Afriki

Методичні рекомендації

Насамперед студенти мають розглянути політичну карту, особливості розвитку, політичний устрій арабських країн Аравійського півострова, Леванту, Маґрібу на початок нового часу, визначити умови їх розвитку в складі Османської імперії.

Особливої уваги заслуговує аналіз релігійної ситуації в Аравії, ваххабітський рух і боротьба за створення централізованої держави Саудівська Аравія у 70 – 80-х рр. XVIII ст.

Розглядаючи друге питання, визначити специфіку становища Єгипту в складі Османської імперії, звернувши увагу на структуру влади і місце в ній мамлюків, систему землекористування тощо. Наприкінці XVIII ст. Єгипет став об’єктом боротьби між Англією та Францією (“єгипетський похід“ Наполеона), але зберіг незалежність від європейських держав. Антитурецькі повстання в Каїрі (1804 – 1805 рр.) привели до влади Мухаммеда Алі, що став правителем Єгипту (1805 – 1849 рр.). Його реформи вивели Єгипет, формально ще зв’язаний з Османською імперією, але фактично незалежний від неї, до низки найбільш сильних і розвинутих країн Сходу. Використовуючи джерела, наукову і навчальну літературу, слід розглянути основні напрямки і результати реформаторської діяльності Мухаммеда Алі, а також його зовнішню політику (війни з ваххабітами і завоювання Аравії та Східного Судану) і відносини із султанською Туреччиною (“єгипетські кризи“ 1831 – 1833 рр. і 1839 – 1841 рр.). Заслуговує на увагу той факт, що лише втручання іноземних держав (Лондонська конвенція 1840 р. між Англією, Австрією, Росією та Пруссією) та їх відповідний ультиматум затримали Єгипет у складі Османської імперії. Був змушений піти на поступки і турецький султан – надати Єгипту зовнішню автономію, а Мухаммеду Алі – титул спадкового правителя.

Позбавившись турецького контролю, Єгипет не зміг протистояти економічній експансії іноземних держав. На нього була поширена дія всіх договорів, укладених Туреччиною з іноземними державами, наслідком чого стало відкриття країни для європейської торгівлі. Прослідкувати за змінами в країні, викликаними вторгненням іноземного капіталу. Важливу роль у подальшій експансії європейських держав у Єгипті відіграло будівництво Суецького каналу (1859 – 1869 рр.). Зовнішні позики, отримані в ході цього будівництва, призвели до виникнення колосального державного боргу і як підсумок – до втрати Єгиптом фінансової самостійності (зосередитися на діяльності т. зв. “європейського кабінету“). Наприкінці 70-х рр. ХІХ ст. Єгипет перетворюється в напівколонію європейських держав, зокрема Франції та Великої Британії.

Утворення “європейського кабінету“ і фінансове закабалення країни викликали могутній національний рух, основною вимогою якого стало введення конституційного правління. У 1879 р. була створена Національна партія (Ватан), яка висунула гасло: “Єгипет для єгиптян“. Вивчаючи подальший розвиток подій, слід звернути увагу на переворот Орабі-паші (вересень 1881 р.), роль армії в політичному житті країни і діяльність військового уряду Баруді (2 лютого – 25 травня 1882 р.), а також хід і результати англо-єгипетської війни 1882 р. Особлива позиція Росії та англо-французькі протиріччя не дозволили Великій Британії анексувати Єгипет: він був окупований британськими військами, але формально подовжував вважатися автономною частиною Османської імперії. Після початку Першої світової війни (18 грудня 1914 р.) Єгипет був оголошений англійським протекторатом. Слід повніше і глибше проаналізувати ці процеси.

Треба більш детально зупинитися на розвитку Левантійських держав (Сирії, Лівану, Палестини) у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Визначити наслідки їх виходу з-під влади Єгипту в 1841 р. і відновлення “прямого турецького управління“ над цими територіями. Проаналізувати європейську експансію в країни Леванту, з’ясувати наслідки втручання Англії і Франції у справи Лівану та Сирії. Що передбачав “Органічний статут Лівану” 1861 р.?

Чому зросло міжнародне значення Палестини після будівництва Суецького каналу? Дати визначення терміну сіонізм. Розкрити роль Палестини у планах сіоністів. Проаналізувати причини утворення і діяльність Всесвітньої Сіоністської Організації. Визначити специфіку єврейської еміграції до Палестини, ставлення до неї західних держав. Дефініціювати термін “арабське відродження” і з’ясувати його значення для розвитку арабської культури, а також визначити роль ісламу в суспільному житті арабських країн.

Розкрити специфіку суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку Іраку у складі Османської імперії в ХІХ – на початку ХХ ст. та з’ясувати наслідки втручання Великої Британії у внутрішні справи країни (як наслідок – встановлення британського протекторату над Іраком після Першої світової війни).

Особливої уваги заслуговує історія Лівії ХІХ – початку ХХ ст. Розкрити значення релігійного руху сенуситів у створенні незалежної теократичної держави. Визначити наслідки Триполітанської війни 1911 р., зокрема загарбання Лівії італійцями.

З’ясувати наслідки експансії європейських колонізаторів у Північній Африці, більш детально зупинившись на захопленні Францією Алжиру. Розкрити причини та етапи визвольної боротьби алжирського народу, роль Абд аль-Кадіра у створенні незалежної держави, визначити причини її краху. Проаналізувати специфіку розвитку Алжиру в складі Французької колоніальної імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., зокрема політику колоніальної адміністрації (“тубільний кодекс” 1881 р.). Зробити акцент на зародженні ідеології алжирського націоналізму, виявити специфіку мусульманського традиціоналізму. Розкрити процес утворення та діяльності перших арабських націоналістичних організацій.

Показати участь арабських країн у подіях Першої світової війни.