15. Національне та загальнолюдське у сучасній культурі.

Кожен народ створює свою особливу, неповторну куль­туру. Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучасної цивілізації. Культури різних народів відрізняються між собою мовою, символами, нормами, способами спілку­вання та діяльності, художньо-чуттєвим відтворенням світу, міфологією і релігією, мораллю і правом тощо.

Проте головним фактором творення людського в людині є мова. Саме людська мова є основою загальнолюдського в розмаїтті культур. Але водночас це завжди мова певного на­роду, певного етносу, що закладає основи різноманітності, багатоманітності культур.

Культура дається людині через мову і в мові. Можна ска­зати навіть більше: лише завдяки мові як суспільно-історич­ному здобутку людина і стає людиною. Тому ще Сократ звер­тався до людини: "Заговори, щоб я тебе побачив".

Сутність людини міститься і виявляється в мові. Оволоді­ваючи мовою і мовлячи (розмовляючи) між собою і з собою, люди відкривають для себе світ свого людського буття.

У національній культурі національні особливості виявляються не лише в мові, а і в інших чинниках:

• у побуті.

•  у національній самобутності життєвого матеріалу, який відображається у творах духовної культури — історичні та природні умови; особливості розвитку нації; її побутові тра­диції та звичаї; особливості психології; виразові засоби, ха­рактерні для нації;

•  у фольклорі;

•   у хореографії;

•  один і той самий жанр літератури — роман — в Украї­ні інший, ніж у Німеччині, Франції, Англії чи Китаї; образи віршів М. Лєрмонтова, напрочуд конкретні, відрізняються від образів Т. Шевченка;

•   гумор;

•  у піснях народів, що співзвучні патріотичним почут­тям народу;

•  у ставленні до смерті;

• в архітектурі як престижі нації та її сучасних.

Таким чином, у національній культурі відбивається на­самперед спосіб світосприйняття народу, його світорозу­міння, що особливо позначається на мистецтві та філософії.

Проте культура як спосіб людського буття все ж не може не мати загальнолюдських рис, притаманних усім націям, усім народам. Саме тому культури різних народів світу, не­залежно від розселення їх, мають багато спільного: люди ви­користовують однакові знаряддя праці, розмірковують при­близно над одними і тими ж проблемами, переживають навіть однакові чуттєві стани, сподіваються і закохуються, форму­ють свої соціальні інституції, виховують дітей як люди. Вони майже однаково усвідомлюють велич космосу, межі свого існування, свою смертність, незахищеність перед загрозою катастроф, прагнуть спасіння і звільнення від страждань, спроектувати своє майбутнє.

Багатство і розмаїття культур народів світу є свідченням багатогранності вияву людського як такого. Культурні до­сягнення народів не суперечать одне одному, а навпаки — поповнюють скарбницю загальнолюдської культури все но­вими й новими надбаннями. Взаємообмін культурними на­дбаннями народів світу є могутнім джерелом їхнього розвит­ку, інтеграції світової цілісності.

Сьогодні зрозуміло практично кожному: без культури, поза культурою ні про яке оновлення суспільства не може бути й мови. Саме тому розвиток культури має розглядатися у статусі найвищих пріоритетів.