50. Українське бойове мистецтво

Раніше я думав, що термін «бойове мистецтво» стосується лише азіатських країн, зокрема таких, як Китай, Японія, Корея, В'єтнам. Однак не так давно мені до рук потрапила книга В. Пилата «Бойовий гопак». Автор доводить, що в Україні існувала своя бойова техніка, яка нічим не поступалася провідним стилям одноборств.

Багато дослідників вважають, що знаменитий український танець гопак є системою складних силових рухів, які були елементами рукопашного бою наших предків і за своєю складністю навіть перевищували арсенал східних бойових мистецтв. Гопак - це досконала техніка, блискавична швидкість, потужні удари рук та ніг, сталева стійка, а головне - тактика, яка спантеличує супротивника, не залишаючи йому ніякої можливості на адекватну відповідь. Якщо додати до цього фізичні дані серед ньостатис тич ного бійця системи «бойовий гопак», то мимоволі стане шкода людину, яка може стати його суперником. Адже ті люди, які досконало відпрацювали бойовий гопак, загартовані як фізично, так і духовно, тому є практично непереможними. Зазирнемо глибше в розмаїття прийомів бойового гопака, щоб уявити собі, як відбувався бій. Гопак в основному застосовували козаки під час воєнних дій, тому тактика була або оборонною, або атакувальною. Оборонна тактика полягала в тому, щоб віртуозними рухами рук та ніг захистити себе та блокувати дії нападника. Атакуюча тактика - це блискавичний напад на супротивника та його швидке знешкодження.

Кожен прийом мав свою назву й потребував доброї муштри. Особливою родзинкою серед ударів була гопаківська «розніжка». Цей знаменитий елемент українського танцю є унікальним - він не зустрічається ніде в світі. Суть його полягає в тому, що танцівник присідає, потім стрибає і в повітрі робить шпагат. Цінність такого бойового прийому виявлялася в тому, що він дозволяв уразити двох супротивників одночасно. Своєрідну техніку ведення двобою передають такі елементи гопака, як «повзунці» й «присядки», які виконуються в багатьох українських танцях. Така танцювальна манера пересування була характерною рисою козацького бойового мистецтва і дозволяла бути в бою динамічним, рухливим, менш уразливим для ворога. Рухаючись легко, ніби танцюючи, козаки мали значні переваги над супротивником і могли наносити удар з найнесподіванішого боку.

Усесвітньо відомий танець гопак зберіг, на думку фахівців, основні елементи давнього бойового мистецтва українців, яке сучасною мовою називають «стрибкова система віддаленого бою». Як зазначають знавці бойових одноборств, па українського танцю — це доведені до досконалості акробатичні рухи, які переважають своєю складністю відомі східні техніки. Успішне оволодіння різними прийомами бойового мистецтва, відомого під назвою гопак, дозволяло нашим пращурам виявляти чудеса майстерності.

Відродження бойового гопака почалося з 1985 року. Володимир Пилат систематизував знання, які йому вдалося зібрати від українців — майстрів поєдинку. Він зазначав, що значну частину техніки бою розшифрував завдяки дослідженню українських народних танців, які насичені багатством бойових рухів. Знаний фахівець східних одноборств Анатолій Попович підкреслює, що бойове мистецтво є елементом культури будь-якої нації, втіленням її національного духу, бо ґрунтується на рідних для воїна традиціях, відчуттях, світосприйманні. Сьогодні український танець «Гопак» викликає захоплення у глядачів усього світу.