16. Шлях до гармонійної особистості

З давніх-давен ідеалом грека була сукупність чеснот - арете. її зміст віддзеркалював певний історичний період і змінювався разом зі зміною поколінь. Так, у давні часи поряд із вимогами мужності, розуму та краси визнавалася необхідність бути спритним, сильним, витривалим, розсудливим, ввічливим. Греки тлумачили людську сутність як єдність добра і зла, а дії людини - як постійний вибір між ними. Громадою схвалювалася і така людська якість, як уміння подобатися, у якій елліни вбачали передусім здатність людини виявляти свої позитивні риси. Це було прагненням до духовної близькості, потягом до людського спілкування.

Упродовж усієї давньогрецької історії навколо арете не припинялися суперечки. Чи то її успадковували лише аристократи, чи то вона була результатом наполегливого самовдосконалення. Врешті-решт цю здатність звели до чотирьох компонентів, і, таким чином, мужність, мудрість і справедливість урівноважувалися розсудливістю. В основу арете було покладено ідеал досконалої людини.

Однією з найцікавіших сторін давньогрецької культури, пов'язаної з формуванням досконалої людини, був спорт. Змалку дітей навчали не тільки вчителі грамоти, музики, а й учителі гімнастики. Святом краси й мужності ставали різноманітні змагання, найавторитетнішими серед яких були Олімпійські ігри. Однак упродовж тривалого часу раби, іноземці виключалися з кола учасників. Серед еллінської аристократії цінувалася не сама лише краса і високі фізичні можливості тіла, але і їх обов'язкове поєднання з моральними чеснотами.

До пошуків досконалості греки активно залучали медицину, яка органічно була пов'язана зі спортом. Особливого значення надавали цілющій силі фізичних вправ, перемозі над самим собою. Так, взірцем великої витримки, сили волі і мужності були ті, хто досяг успіхів у спорті, подолавши тяжку хворобу і викликану нею духовну кризу. За участю цих спортсменів було розроблено систему лікувальних вправ, і вона стала однією з галузей давньогрецької медицини. Спільною метою спорту й медицини було досягнення максимальної тривалості активного життя людини. Основи клінічної медицини заклав Гіппократ, під керівництвом якого в V—IV ст. до н. є. на острові Кос сформувалася славетна медична школа. Турбота про здоров'я вважалася в Давній Греції важливим суспільним обов'язком кожного громадянина, а нехтування ним осуджувалося.

Греки вважали, що, прагнучи досконалості, людина повинна гармонійно поєднувати духовне і тілесне, завжди наполегливо працювати над собою. Важко назвати хоча б одну сторону життя елліна, де б це не відчувалося. Візьмемо хоча б таку інтимну справу, як шлюб. Для греків єдиною підставою для нього мало бути кохання, а міцність подружнього союзу забезпечувалася розумінням суспільної значущості зробленого кроку. Шлюб передбачав примноження числа громадян, які приймали від батьків естафету відданого служіння державі. Негативно ставилися у грецькому суспільстві до нежонатих. Це виражалося в запровадженні податку на безшлюбність, у накладанні великих штрафів, і навіть при першій-ліпшій нагоді в повсякденному спілкуванні їм висловлювався осуд. Під час вибору пари важлива роль відводилася батькам, однак обов'язково враховувалися почуття нареченої. Після з'ясування всіх деталей шлюбної угоди відбувалося весілля, проте витрати на нього не мали перевищувати матеріальні можливості обох сторін.