logo
Ukr_mova

27. Подарунок на всі часи

Ім'я цієї жінки назавжди вписано в історію нашого народу, в нашу науку, освіту і культуру. Пов'язане воно з просвітою українських дітей, зі створенням Києво-Могилянської академії. Вона не була княгинею чи гетьманшею, аби ввійти в історію завдяки знаменитому чоловікові. Єлисавета Гулевичівна походить з українського дворянського роду, з якого вийшло кілька відомих громадських і церковних діячів. Впливові Гу-левичі стояли на сторожі православної віри на Волині. Дід 1 Єлисавети був єпископом Луцьким, а батько Василь - воєводою Володимирським. Навчаючись удома, дівчина здобула гарну освіту, досконало знала грецьку, латину, богослов'я.

Гулевичівна уважно спостерігала за тим, що діялося в Києві. А тут архімандрит Печерської лаври Єлисей Плетенець-кий разом з гетьманом Війська Запорозького Петром Сагайдачним почав відроджувати центр православ'я і культурного життя, Київ переставав бути провінцією. Тут уже почали збиратися найвідоміші вчені люди з усієї України.

1615 року було засноване Богоявленське братство, а при нім вирішено було відкрити школу. Ініціатори цієї справи часто бували в домі Єлисавети. Буваючи в Києві, заходив і Петро Сагайдачний. Тут не раз виникали розмови на теми просвіти української спільноти. Відомо, що на той час у Києві була велика пожежа, згоріли Богоявленська бібліотека, церкви, храм Бориса і Гліба, чимало будинків. Вогонь поглинув і велику - одну з найбільших у Києві - бібліотеку при храмі Бориса і Гліба. Можливо, під впливом тієї сумної події в Гулевичівни визріло справді історичне рішення: свій власний спадковий маєток вона подарувала на школу для шляхетських і міщанських дітей, на монастир і притулок для мандрівників духовних. У жовтні 1615 року відбулась урочиста церемонія вручення дарчої грамоти Єлисавети Гулевичівни в київському магістраті. Зібрався натовп людей, які на власні очі хотіли побачити таку щедру благодійницю. Дуже рідко таке буває, бо дуже мало є таких великих і благородних людей. У світі більше народжується полководців, поетів, художників і політиків, проте меценати трапляються не так часто. Меценат — то унікальний талант душі, то велич благородства й альтруїзму.

Братство виникало буквально на очах. Кожен, хто записувався до нього, вносив у його скарбницю гроші, майно, ліс — хто що міг подарувати. Ось уже відкрито нарешті школу. Сюди ведуть своїх дітей усі, хто прагне, аби вони вчилися в своїй мові і своїй вірі. Школа братства була справді демократичним освітнім закладом, бо в ній навчалися діти всіх соціальних станів. У шкільних статутах було записано зобов'язання вчителів «навчати і любити всіх дітей однаково - як синів багатих, так і сиріт убогих».

Після братської виникла Лаврська школа, і вони згодом злилися, утворивши Київську колегію. На основі колегії і створено було академію, яку знав увесь слов'янський світ під назвою Києво-Могилянська. Народилася вона завдяки таким людям, як Єлисавета Гулевичівна. Над цим жіночим ім'ям, що світить з нашої історії загадковою зіркою, замислюєшся з глибоким подивом і захопленням. Багатство нашого народу й нашої історії складають саме такі люди, як велика українська меценатка Єлисавета Гулевичівна.