Політика індустріалізації: завдання, труднощі та її наслідки для України.

У 20-і рр. за темпами промислового розвитку СРСР суттєво відставав від передових країн Європи. У грудні 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б) було взято курс на проведення індустріалізації.

Індустріалізація - система заходів, спрямо|ваних на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни.

Причини проведення індустріалізації:

Необхідність технічного переозброєння економіки; створення військово-промислового комплексу; створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни за умов ворожого оточення й можливої економічної ізоляції; необхідність технічної підготовки до кооперування села (випуск тракторів, машин тощо);

необхідність зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення чисельності робітничого класу.

Проведення індустріалізації мало ряд труднощів і особливостей. Країна могла розраховувати тільки на внутрішні джерела фінансування; суттєво бракувало кваліфікованих кадрів. Головні вади проведення індустріалізації: вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості; мала різко завищені темпи.

Головні складові індустріалізації:

Інвестування у важку промисловість за рахунок легкої та харчової; примусові державні позики; збільшення випуску спиртних напоїв; продаж за кордон нафти, газу, деревини, хутра за низькими цінами; продаж за кордон творів мистецтва; використання безкоштовної праці у вихідні (суботники, недільники); широке використання праці в'язнів; режим економії.

Варто особливо підкреслити ще одне джерело ресурсів, яке важко пояснити нашим сучасникам, - народний ентузіазм, незвичайна за масштабами духовна енергія народу, що наочно виявилася в соціалістичному змаганні, масовій ударній праці і стаханівському русі.

Труднощі проведення індустріалізації:

Відсутність розвинутої транспортної інфраструктури.