logo
Istriya_OTVYeTI

Радянізація на західноукраїнських землях в 2 пол. 40-х рр..

Після закінчення Другої світової війни оформлюються західні кордони УРСР. У 1945 р. Закарпаття ввійшло до складу України. Процес радянізації західних областей, розпочатий у 1939 - на початку 1941 рр., продовжився. Радянізація передбачала здійснення індустріалізації, колективізації та «культурної революції» з одночасним посиленням репресій проти невдоволених радянським режимом. Для проведення радянізації при ЦК КП(б)У, народних комісаріатах і відомствах було утворено спеціальні відділи з західних областей. Особливої уваги надавалося добору кадрів: зі східних областей України направлялися фахівці; керівні посади надавалися прибулим переселенцям.

Відповідно до четвертого п'ятирічного плану (1946-1950) у Західній Україні почалася індустріалізація. Велося будівництво заводів сільськогосподарського, автобусного, автотранспортного, інструментального, скляного, електролампового машинобудування. З'явилися нові галузі промисловості. Було створено Волинсько-Львівський вугільний басейн (другу вугільну базу України), збудовано газопровід «Дашава-Київ».

Процес колективізації селянських господарств відбувався болісно. Ламався звичний устрій життя селянина-власника, над яким держава встановлювала контроль. Насильницьким чином створювали колгоспи, розкуркулювали заможних селян, висилали небажаних до Сибіру й Казахстану (близько 1,5 тис. родин так званих «куркулів»). Репресії були методом здійснення колективізації, способом зміцнення економічної бази нових колгоспів за рахунок селянських земель і майна.

Складовою частиною радянізації була «культурна революція». Велика увага приділялася ліквідації неписьменності населення. Відкривалися нові школи, технікуми й ВУЗи поліпшувалася їхня матеріально-технічна база. Зросла кількість студентів-українців. Ідеологізація та русифікація освіти повинні були сприяти вихованню населення в дусі комуністичних ідеалів. У регіоні було введене безкоштовне медичне обслуговування.

Адміністративно-командні, репресивні методи проведення радянізації викликали різкий опір населення (саботаж, терористичні акції). Організатором боротьби стала ОУН-УПА. Її очолив Роман Шухевич (Тарас Чупринка). На терор ОУН-УПА відповіла терором і підпільною діяльністю. Особливою підтримкою організація користувалася серед сільського населення.

У боротьбі з ОУН-УПА радянська влада використовувала різні методи:

цілі села проголосували «бандитськими», спалювалися будинки «бандитів», здійснювалася масова депортація селян (близько 200 тис. людей), створювалися «винищувальні загони», використовувалися загони НКВС, армія. Від цієї боротьби потерпало мирне населення, що опинилося між «молотом і ковадлом».

Радянізація західних областей України сприяла індустріалізації краю, соціальному захистові населення (безкоштовні освіта й медичне обслуговування, житлове будівництво).