45. Ліна Костенко

Українська поетеса Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім'ї. У Києві закінчила середню школу, потім навчалася в Київському педагогічному інституті. У 1956 році закінчила Московський літературний інститут. У літературу Ліна Костенко приходить у післякультівську добу на хвилі «хрущовської відлиги» разом із поетами-шістдесятниками.

Поетеса належить до покоління, яке прийнято називати «дітьми війни». Тому її серце сповнене бентежними проблемами війни і миру, через які зринають спогади про воєнне лихоліття («Мій перший вірш написаний в окопі»), жорстоке й болюче відлуння війни стукотить у скронях нашого сьогодення («Пастораль XX століття»).

Поетеса продовжує розвивати традиційні для української літератури інтернаціональні мотиви, крізь які проглядається й любов до рідної землі та її культури. Зокрема, у поезії «Ца-вет танем!», присвяченій відомій вірменській письменниці Сільвії Капутикян, авторка, використовуючи в традиціях Павла Тичини образ вітру, що допомагає викарбувати в поетичних рядках трагічний і тривожний час в історії народу Вірменії, висловлює свій біль і захоплення від його боротьби за звільнення з-під турецького іга. Щоб зберегти свою національну культуру й мову, вірменки сіяли літери в пісках пустелі. Политі слізьми, букви прийнялись.

Тематичні обрії поезій Ліни Костенко досить широкі, багата їхня жанрова палітра. На оригінальне поетичне слово письменниця робить заявку в творах, у яких порушує морально-етичні проблеми, складає поетичну хвалу жінці й коханню. Авторка намагається відтворити душевні емоції та почуття, настрій своїх героїв, використовуючи для цього такі ліричні жанри, як монолог, діалог, етюд, звертання тощо. Для прикладу назвемо ліричні твори «Жінки родили, як Родени», «Марфо, дівчинко, що з тобою?», «Розкажу тобі думку таємну», «Я дуже тяжко Вами відболіла». На читача вони справляють неповторне враження передусім своєю метафоричністю, образністю й емоційністю.

Як справжній поет-громадянин, Ліна Костенко не байдужа до проблем нашого тривожного сьогодення. Торкаючись головного, письменниця створює поліфонічний характер нашого часу, наповнюючи свої твори високим гуманістичним пафосом, гострим відчуттям і філософським осмисленням доби. У широкому колі тем і мотивів лірики Ліни Костенко на особливу увагу заслуговують повні трагізму й тривоги питання екології, коли Чорнобильська трагедія без перебільшення стала увертюрою апокаліпсису, а «Звізда-Полин, що впала в наші ріки», - трагічним знаменням кінця XX століття.

Від пекучих і тривожних роздумів над проблемами сьогодення Ліна Костенко нерідко переходить до історичної тематики. «Ікси історії» - так називається розділ збірки «Неповторність», що об'єднує твори з історичного минулого, в основу яких покладено легенди й реальні факти з життя наших предків. У них історизм і осмислення теми набувають конкретно-образних форм і достовірних образів, свідчать про художню різножанровість поетичного письма Ліни Костенко.

Заземляючись у рідний ґрунт, використовуючи історичний досвід рідного народу, письменниця проводить ідею невмирущості духовних цінностей українців, що надає її поетичним творам актуального звучання нині, у час національного й культурного відродження України. Тому, перефразовуючи відомі слова Олександра Довженка, можна сказати: Ліна Костенко - дочка свого часу і повністю належить сучасникам.